ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування лікарського
засобу
ФЛУКОНАЗОЛ
(FLUCONAZOLE)
Склад:
діюча речовина: fluconazole;
1 капсула містить 150 мг
флуконазолу;
допоміжні
речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль
картопляний; магнію стеарат; кремнію діоксид колоїдний безводний;
склад оболонки капсули: желатин, титану діоксид (Е
171), індигокармін-блакитний (Е 132).
Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові
капсули № 1, циліндричної форми з напівсферичними краями, корпус – білого
кольору, кришка – блакитного або синього кольору; вміст капсули – порошок
білого або майже білого кольору, без запаху.
Фармакотерапевтична
група.
Протигрибкові засоби для системного застосування.
Похідні триазолу. Код АТХ J02A C01.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Механізм
дії.
Флуконазол, протигрибковий засіб
класу триазолів – потужний та селективний інгібітор грибкових ферментів,
необхідних для синтезу ергостеролу. Первинним механізмом його дії є пригнічення
грибкового 14 альфа-ланостерол-деметилювання, опосередкованого цитохромом Р450,
що є невід’ємним етапом біосинтезу грибкового ергостеролу. Акумуляція 14
альфа-метил-стеролів корелює з подальшою втратою ергостеролу мембраною
грибкової клітини та може відповідати за протигрибкову активність флуконазолу.
Флуконазол є більш селективним до грибкових ферментів цитохрому Р450, ніж до
різних систем ферментів цитохрому Р450 ссавців.
Застосування флуконазолу у дозі 50 мг на добу
протягом 28 днів не впливає на рівень тестостерону у плазмі крові у чоловіків
або на рівень ендогенних стероїдів у жінок репродуктивного віку. Флуконазол у
дозі 200-400 мг на добу не виявляє клінічно значущого впливу на рівень
ендогенних стероїдів чи на відповідь на стимуляцію адренокортикотропного гормону (АКТГ) у здорових добровольців чоловічої статі.
Дослідження взаємодії з антипірином
продемонструвало, що застосування 50 мг флуконазолу разово чи багаторазово не
впливає на метаболізм антипірину.
Чутливість in vitro.
Флуконазол in vitro демонструє протигрибкову активність стосовно видів Candida, що зустрічаються найчастіше
(включаючи C.albicans, C.parapsilosis,
C.tropicalis). C.glabrata
демонструє широкий діапазон чутливості до флуконазолу, тоді як C.krusei є до нього резистентна.
Також флуконазол in vitro демонструє активність як проти Cryptococcus neoformans та Cryptococcus gattii, так і проти ендемічних пліснявих грибів Blastomices dermatitidis, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum та Paracoccidioides brasiliensis.
Механізм резистентності.
Мікроорганізми роду Candida демонструють численні механізми
резистентності до азольних протигрибкових засобів. Флуконазол демонструє високу
мінімальну інгібуючу концентрацію проти штамів грибів, які мають один або
більше механізмів резистентності, що негативно впливає на ефективність in vivo та в клінічній практиці.
Повідомлялося про випадки розвитку суперінфекції Candida spp., спричиненої іншими, ніж C. аlbicans видами, що часто є нечутливими до флуконазолу
(наприклад Candida кrusei). Для
лікування таких випадків слід застосовувати альтернативні протигрибкові засоби.
Фармакокінетика.
Фармакокінетичні властивості
флуконазолу є подібними при внутрішньовенному і пероральному застосуванні.
Абсорбція.
Флуконазол добре всмоктується при
пероральному застосуванні, а рівень препарату у плазмі крові і системна
біодоступність перевищують 90 % рівня флуконазолу у плазмі крові, що
досягається при внутрішньовенному введенні препарату. Одночасне вживання їжі не
впливає на всмоктування препарату при його пероральному застосуванні. Пікова
концентрація у плазмі крові досягається через 0,5-1,5 години після прийому
препарату. Концентрація препарату у плазмі крові пропорційна до дози.
Рівноважна концентрація на рівні 90 % досягається на другий день лікування при
застосуванні у перший день навантажувальної дози, що вдвічі перевищує звичайну
добову дозу.
Розподіл.
Об’єм розподілу приблизно
дорівнює загальному вмісту рідини в організмі. Зв’язування з білками плазми
крові низьке (11-12 %).
Флуконазол добре проникає в усі
досліджувані рідини організму. Рівень флуконазолу у слині та мокротинні є
подібним до концентрації препарату у плазмі крові. У хворих на грибковий
менінгіт, рівень флуконазолу у спинномозковій рідині досягає 80 % концентрації
у плазмі крові.
Високі концентрації флуконазолу у
шкірі, що перевищують сироваткові, досягаються у роговому шарі, епідермісі,
дермі та поті. Флуконазол накопичується у роговому шарі. При застосуванні дози
50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу після 12 днів лікування
становила 73 мкг/г, а через 7 днів після завершення лікування концентрація все
ще становила 5,8 мкг/г. При
застосуванні дози 150
мг 1 раз
на тиждень концентрація флуконазолу на
7-й день лікування становила 23,4
мкг/г; через 7 днів після застосування наступної дози концентрація все ще
становила 7,1 мкг/г.
Концентрація флуконазолу в нігтях
після 4 місяців застосування 150 мг 1 раз на тиждень становила 4,05 мкг/г у
здорових добровольців та 1,8 мкг/г при захворюваннях нігтів; флуконазол
визначався у зразках нігтів через 6 місяців після завершення терапії.
Біотрансформація.
Флуконазол метаболізується
незначною мірою. При введенні дози, міченої радіоактивними ізотопами, лише 11 %
флуконазолу екскретується з сечею у зміненому вигляді. Флуконазол є селективним
інгібітором ізоферментів CYP2С9 та CYP3А4, а також інгібітором ізоферменту
CYP2С19.
Виведення.
Період напіввиведення флуконазолу
з плазми крові становить близько
30 годин. Більша частина препарату виводиться нирками, причому 80 % введеної
дози виявляється у сечі в незміненому стані. Кліренс флуконазолу пропорційний
до кліренсу креатиніну. Циркулюючих метаболітів не виявлено.
Тривалий період напіввиведення
препарату з плазми крові дає можливість разового застосування препарату при
вагінальному кандидозі, а також застосування препарату 1 раз на тиждень при
інших показаннях.
Ниркова недостатність.
У пацієнтів з нирковою
недостатністю тяжкого ступеня (швидкість клубочкової фільтрації менше 20 мл/хв)
період напіввиведення збільшується з 30 до 98 годин. Тому цій категорії
пацієнтів необхідно зменшити дозу флуконазолу. Флуконазол видаляється шляхом
гемодіалізу, та меншою мірою – шляхом інтраперитонеального діалізу. Сеанс
гемодіалізу тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові
приблизно на 50 %.
Пацієнти літнього віку.
Зміни фармакокінетики у пацієнтів
літнього віку залежать від параметрів функцій нирок.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Гострий
вагінальний кандидоз, коли місцева терапія не є доцільною.
Кандидозний
баланіт, коли місцева терапія не є доцільною.
Протипоказання.
– Гіперчутливість до флуконазолу, інших азольних
сполук або до будь-якої з допоміжних
речовин препарату.
– Одночасне застосування флуконазолу та
терфенадину пацієнтам, які застосовують флуконазол багаторазово у дозах 400
мг/добу та вище (згідно з результатами дослідження взаємодії багаторазового
застосування).
– Одночасне застосування флуконазолу та інших
лікарських засобів, що подовжують інтервал QT та метаболізуються за допомогою
ферменту CYP2А4 (наприклад цизаприду, астемізолу, пімозиду, хінідину та
еритроміцину).
Взаємодія з іншими
лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Протипоказано
сумісне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів.
Цизаприд. Повідомлялося про
розвиток побічних реакцій з боку серця, у тому числі про пароксизмальну
шлуночкову тахікардію типу «пірует» у пацієнтів, які одночасно застосовували
флуконазол та цизаприд. Контрольоване дослідження продемонструвало, що
одночасне застосування 200 мг флуконазолу 1 раз на добу та 20 мг
цизаприду 4 рази на добу призводило до значного підвищення рівня цизаприду
у плазмі крові та до подовження інтервалу QT. Одночасне застосування
флуконазолу та цизаприду протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).
Терфенадин. Через випадки розвитку
тяжких серцевих аритмій, спричинених подовженням інтервалу QTc, у пацієнтів,
які застосовували азольні протигрибкові лікарські засоби одночасно з
терфенадином, були проведені дослідження взаємодії цих препаратів. У ході
одного дослідження при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу не
було виявлено подовження інтервалу QTc. Інше дослідження при застосуванні
флуконазолу у дозах 400 мг та 800 мг на добу продемонструвало, що
застосування флуконазолу у дозах 400 мг на добу або вище значно підвищує
рівень терфенадину у плазмі крові при одночасному застосуванні цих препаратів. Сумісне
застосування флуконазолу у дозах 400 мг або вище з терфенадином
протипоказане (див. розділ «Протипоказання»). При застосуванні флуконазолу у
дозах нижче 400 мг на добу одночасно з терфенадином слід проводити
ретельний моніторинг стану пацієнта.
Астемізол. Сумісне застосування
флуконазолу та астемізолу може зменшити кліренс астемізолу. Спричинене цим
підвищення концентрації астемізолу у плазмі крові може призвести до подовження
інтервалу QT та у рідкісних випадках – до пароксизмальної шлуночкової
тахікардії типу «пірует». Одночасне застосування флуконазолу та астемізолу
протипоказане.
Пімозид та
хінідин. Сумісне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину може призводити
до пригнічення метаболізму пімозиду або хінідину, хоча відповідних досліджень in vitro та in vivo не проводили. Підвищення концентрації пімозиду або хінідину
у плазмі крові може спричиняти подовження інтервалу QT та у рідкісних випадках
призводити до розвитку пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует».
Одночасне застосування флуконазолу та пімозиду або хінідину протипоказане.
Еритроміцин. Одночасне застосування
еритроміцину та флуконазолу може призводити до підвищення ризику розвитку
кардіотоксичності (подовження інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова
тахікардія типу «пірует») та, як
наслідок, до раптової серцевої смерті. Застосування комбінації цих лікарських
засобів протипоказане.
Аміодарон. Одночасне застосування
флуконазолу з аміодароном може призвести до пригнічення метаболізму аміодарону.
Спостерігався зв’язок між застосуванням аміодарону та подовженням інтервалу QT.
Одночасне застосування флуконазолу та аміодарону протипоказане (див. розділ
«Протипоказання»).
Не
рекомендується одночасне застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських
засобів.
Галофантрин. Флуконазол може
спричинити підвищення концентрації галофантрину у плазмі крові за рахунок
пригнічення CYP3A4. Одночасне застосування цих лікарських засобів може
призводити до підвищення ризику розвитку кардіотоксичності (подовження
інтервалу QT, пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует») та, як наслідок, до раптової серцевої
смерті. Слід уникати застосування комбінації цих лікарських засобів.
Сумісне
застосування флуконазолу та нижчезазначених лікарських засобів вимагає
обережності та коригування дози.
Вплив
інших лікарських засобів на флуконазол.
Дослідження взаємодії продемонстрували, що
пероральне застосування флуконазолу одночасно із вживанням їжі, прийомом
циметидину, антацидів або подальшим опроміненням усього тіла для пересадки
кісткового мозку не має клінічно значущого впливу на абсорбцію флуконазолу.
Рифампіцин. Одночасне застосування
флуконазолу та рифампіцину призводило до зниження AUC на 25 % та
скорочувало період напіввиведення флуконазолу на 20 %. Тому для пацієнтів,
які застосовують рифампіцин, слід розглянути доцільність підвищення дози
флуконазолу.
Гідрохлоротіазид. У дослідженні
фармакокінетичної взаємодії одночасне багатократне застосування
гідрохлоротіазиду здоровим добровольцям, які отримували флуконазол, підвищувало
концентрацію флуконазолу у плазмі крові на 40 %. Такі параметри взаємодії
не вимагають змін у режимі дозування флуконазолу для пацієнтів, які одночасно
отримують сечогінні засоби.
Вплив
флуконазолу на інші лікарські засоби.
Флуконазол є потужним інгібітором ізоферменту
2C9 цитохрому P450 (CYP) та помірним інгібітором CYP3A4. Флуконазол є
інгібітором ізоферменту CYP2С19. На додаток до спостережуваних/документально
підтверджених взаємодій, що описані нижче, при одночасному застосуванні з
флуконазолом існує ризик підвищення у плазмі крові концентрацій інших сполук,
що метаболізуються CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4. Тому застосовувати такі
комбінації препаратів слід з обережністю; при цьому необхідно ретельно
спостерігати за станом пацієнтів. Пригнічувальна дія флуконазолу на ферменти
зберігається протягом 4-5 діб після його застосування у зв’язку з його
тривалим періодом напіввиведення.
Альфентаніл. Під час одночасного
застосування альфентанілу у дозі 20 мкг/кг та флуконазолу у дозі
400 мг здоровим добровольцям спостерігалося двократне збільшення AUC10,
можливо, через інгібування CYP3A4. Може бути необхідним коригування дози
альфентанілу.
Амітриптилін, нортриптилін. Флуконазол посилює дію
амітриптиліну та нортриптиліну. Рекомендується вимірювати концентрації
5-нортриптиліну та/або S-амітриптиліну на початку комбінованої терапії та через
1 тиждень. У разі необхідності слід відкоригувати дозу
амітриптиліну/нортриптиліну.
Амфотерицин В. Одночасне застосування
флуконазолу та амфотерицину
В інфікованим
мишам із нормальним імунітетом та інфікованим мишам зі зниженим імунітетом дало
такі результати: невеликий адитивний протигрибковий ефект при системній
інфекції C. albicans, відсутність
взаємодії при внутрішньочерепній інфекції
Cryptococcus neoformans та антагонізм двох препаратів при системній
інфекції Aspergillus fumigatus.
Клінічне значення результатів, отриманих у ході цих досліджень, невідоме.
Антикоагулянти. Як і при застосуванні
інших азольних протигрибкових засобів, при одночасному застосуванні флуконазолу
та варфарину повідомлялося про випадки розвитку кровотеч (гематом, носової
кровотечі, шлунково-кишкових кровотеч, гематурії та мелени) у поєднанні з
подовженням протромбінового часу. При одночасному застосуванні флуконазолу та
варфарину спостерігалося двократне підвищення протромбінового часу, імовірно,
внаслідок пригнічення метаболізму варфарину через CYP2С9. Слід ретельно
контролювати протромбіновий час у пацієнтів, які одночасно застосовують
кумаринові антикоагулянти або інданедіон. Може бути необхідною корекція дози антикоагулянту.
Бензодіазепіни
короткої дії, наприклад мідазолам, триазолам. Призначення флуконазолу після
перорального застосування мідазоламу призводило до значного підвищення
концентрації мідазоламу та до посилення психомоторних ефектів. Одночасне
застосування флуконазолу у дозі 200 мг та мідазоламу у дозі 7,5 мг
перорально призводило до підвищення AUC та періоду напіввиведення у 3,7 та
2,2 раза відповідно. Застосування флуконазолу у дозі 200 мг/добу та
0,25 мг триазоламу перорально призводило до підвищення AUC та періоду
напіввиведення триазоламу у 4,4 та 2,3 раза відповідно. При
одночасному застосуванні флуконазолу та триазоламу спостерігалося потенціювання
та пролонгація ефектів триазоламу.
Якщо пацієнту, який проходить курс лікування
флуконазолом, слід одночасно призначити терапію бензодіазепінами, дозу останніх
слід зменшити та встановити належний нагляд за станом пацієнта.
Карбамазепін. Флуконазол пригнічує
метаболізм карбамазепіну та спричиняє підвищення рівня карбамазепіну в
сироватці крові на 30 %. Існує ризик розвитку проявів токсичності з боку
карбамазепіну. Може бути необхідним коригування дози карбамазепіну залежно від
рівня його концентрації та дії препарату.
Блокатори
кальцієвих каналів. Деякі антагоністи кальцію (ніфедипін, ісрадипін, амлодипін та фелодипін)
метаболізуються ферментом CYP3A4. Флуконазол потенційно може підвищувати
системну експозицію блокаторів кальцієвих каналів. Рекомендований ретельний
моніторинг щодо розвитку побічних реакцій.
Целекоксиб. При одночасному
застосуванні флуконазолу (200 мг на добу) та целекоксибу (200 мг) Cmax
та AUC целекоксибу підвищувалися на 68 % та 134 % відповідно.
При одночасному застосуванні целекоксибу та флуконазолу може бути необхідним
зменшення дози целекоксибу вдвічі.
Циклофосфамід. Одночасне застосування
циклофосфаміду та флуконазолу призводить до підвищення рівня білірубіну та
креатиніну в сироватці крові. Ці препарати можна застосовувати одночасно,
зважаючи на ризик підвищення концентрації білірубіну та креатиніну в сироватці
крові.
Фентаніл. Повідомлялося про один
летальний випадок інтоксикації фентанілом внаслідок можливої взаємодії
фентанілу та флуконазолу. До того ж у дослідженні з участю здорових
добровольців було продемонстровано, що флуконазол значно уповільнював
елімінацію фентанілу. Підвищення концентрації фентанілу може призвести до
пригнічення дихання, тому слід ретельно контролювати стан пацієнта. Може бути
необхідною корекція дози фентанілу.
Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Сумісне застосування флуконазолу
та інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються CYP3A4 (аторвастатин
та симвастатин), або інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази, що метаболізуються
CYP2C9 (флувастатин), підвищує ризик розвитку міопатії та рабдоміолізу. У
разі необхідності одночасного застосування цих препаратів слід ретельно
спостерігати за пацієнтом щодо виникнення симптомів міопатії та рабдоміолізу і
проводити моніторинг рівня креатинкінази. У разі значного підвищення рівня
креатинкіази, а також при діагностуванні або підозрі на міопатію/рабдоміоліз
застосування інгібіторів ГМГ-КoA-редуктази слід припинити.
Імуносупресори
(наприклад циклоспорин, еверолімус, сиролімус і такролімус).
Циклоспорин. Флуконазол значно
підвищує концентрацію та AUC циклоспорину. При одночасному застосуванні
флуконазолу у дозі 200 мг/добу та циклоспорину у дозі 2,7 мг/кг/добу
спостерігалося збільшення AUC циклоспорину у 1,8 раза. Ці препарати можна
застосовувати одночасно за умови зменшення дози циклоспорину залежно від його
концентрації.
Еверолімус. Хоча досліджень in vitro та in vivo не проводили, відомо, що флуконазол може підвищувати
концентрацію еверолімусу в сироватці крові через пригнічення CYP3А4.
Сиролімус: флуконазол підвищує концентрацію сиролімусу у плазмі
крові, імовірно, шляхом пригнічення метаболізму сиролімусу ферментом
CYP3A4 та P-глікопротеїном. Ці препарати можна застосовувати одночасно за
умови коригування дози сиролімусу залежно від рівня концентрації та ефектів
препарату.
Такролімус.
Флуконазол
може підвищувати концентрації такролімусу в сироватці крові до 5 разів при
його пероральному застосуванні через пригнічення метаболізму такролімусу
ферментом CYP3A4 у кишечнику. При внутрішньовенному застосуванні
такролімусу не спостерігалося значних змін фармакокінетики. Підвищені рівні
такролімусу асоціюються із нефротоксичністю. Дозу такролімусу для перорального
застосування слід знижувати залежно від концентрації такролімусу.
Лозартан. Флуконазол пригнічує
метаболізм лозартану до його активного метаболіту
(E-31 74), що зумовлює більшу частину антагонізму до рецепторів
ангіотензину II під час застосування лозартану. Рекомендовано здійснювати
постійний моніторинг артеріального тиску у пацієнтів.
Метадон. Флуконазол може
підвищувати концентрацію метадону у сироватці крові. При одночасному
застосуванні метадону та флуконазолу може бути необхідним коригування дози
метадону.
Нестероїдні
протизапальні препарати (НПЗП). При одночасному застосуванні з флуконазолом Cmax
та AUC флурбіпрофену підвищувалися на 23 % та 81 % відповідно
порівняно з відповідними показниками при застосуванні тільки флурбіпрофену.
Аналогічно при одночасному застосуванні флуконазолу з рацемічним ібупрофеном
(400 мг) Cmax та AUC фармакологічно активного ізомеру
S-(+)-ібупрофену підвищувалися на 15 % та 82 % відповідно порівняно з
такими показниками при застосуванні тільки рацемічного ібупрофену.
Хоча спеціальних досліджень не проводили,
флуконазол може підвищувати системну експозицію інших НПЗП, що метаболізуються
CYP2C9 (наприклад напроксену, лорноксикаму, мелоксикаму, диклофенаку).
Рекомендовано періодично здійснювати моніторинг побічних реакцій та токсичних
проявів, пов’язаних із НПЗП. Може знадобитися коригування дози НПЗП.
Фенітоїн. Флуконазол пригнічує
метаболізм фенітоїну у печінці. Одночасне багаторазове застосування 200 мг
флуконазолу та 250 мг фенітоїну внутрішньовенно призводить до підвищення
AUC24 фенітоїну на 75 % та Сmin на 128 %.
При одночасному застосуванні цих лікарських засобів слід проводити моніторинг
концентрації фенітоїну у сироватці крові для уникнення розвитку токсичної дії
фенітоїну.
Преднізон. Повідомлялося про
випадок, коли у пацієнта після трансплантації печінки на тлі застосування
преднізону розвинулася гостра недостатність кори надниркових
залоз, що виникла після припинення тримісячного курсу терапії флуконазолом.
Припинення застосування флуконазолу, імовірно, спричинило посилення активності
CYP3A4, що призвело до прискорення метаболізму преднізону. Слід ретельно
стежити за пацієнтами, які протягом тривалого часу одночасно застосовують
флуконазол та преднізон з метою попередження розвитку недостатності кори надниркових залоз після припинення
застосування флуконазолу.
Рифабутин. Флуконазол підвищує
концентрацію рифабутину в сироватці крові, що призводить до збільшення AUС
рифабутину до 80 %. При одночасному застосуванні флуконазолу та рифабутину
повідомлялося про випадки розвитку увеїту. При застосуванні такої комбінації
лікарських засобів слід брати до уваги симптоми токсичної дії рифабутину. Саквінавір. Флуконазол підвищує AUC та Cmax
саквінавіру приблизно на 50 % та 55 % відповідно через
пригнічення метаболізму саквінавіру у печінці ферментом CYP3A4 та через
інгібування P-глікопротеїну. Взаємодія між флуконазолом та
саквінавіром/ритонавіром не досліджувалися, тому вони можуть бути більш
вираженими. Може бути необхідним коригування дози саквінавіру.
Похідні
сульфонілсечовини. При одночасному застосуванні флуконазол пролонгує період напіввиведення
пероральних похідних сульфонілсечовини (хлорпропаміду, глібенкламіду, гліпізиду
та толбутаміду) при їх застосуванні здоровим добровольцям. Рекомендується
проводити частий контроль цукру в крові та відповідним чином знижувати дозу
похідних сульфонілсечовини при одночасному застосуванні з флуконазолом.
Теофілін. У дослідженні взаємодії
препаратів застосування флуконазолу по 200 мг протягом 14 днів
призвело до зниження середнього кліренсу теофіліну у плазмі крові на 18 %.
За пацієнтами, які застосовують теофілін у високих дозах або які мають
підвищений ризик розвитку токсичних проявів теофіліну з інших причин, слід
встановити нагляд щодо виявлення ознак розвитку токсичної дії теофіліну.
Терапію слід змінити при появі ознак токсичності.
Алкалоїди
барвінку. Хоча відповідних досліджень не проводили, флуконазол, імовірно через
інгібування CYP3A4, може спричиняти підвищення концентрації алкалоїдів барвінку
у плазмі крові (наприклад вінкристину та вінбластину), що призводить до
розвитку нейротоксичних ефектів.
Вітамін А. Повідомлялося, що у
пацієнта, який одночасно застосовував трансретиноєву кислоту (кислотна форма
вітаміну А) та флуконазол, спостерігалися побічні реакції з боку центральної
нервової системи (ЦНС) у формі псевдотумору головного мозку; даний ефект зник
після відміни флуконазолу. Ці лікарські засоби можна застосовувати одночасно,
але слід пам’ятати про ризик виникнення побічних реакцій з боку ЦНС.
Вориконазол
(інгібітор CYP2С9, CYP2С19 та CYP3А4). Одночасне
застосування вориконазолу перорально (по 400 мг кожні 12 годин
протягом 1 дня, потім по 200 мг кожні 12 годин протягом
2,5 дня) та флуконазолу перорально (400 мг у перший день, потім по
200 мг кожні 24 години протягом 4 днів) 8 здоровим
добровольцям чоловічої статі призвело до підвищення Сmax та AUC
вориконазолу в середньому до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) та
79 % (90 % ДІ: 40 %, 128 %) відповідно. Невідомо, чи
призводить зниження дози та/або частоти застосування вориконазолу або
флуконазолу до усунення такого ефекту. При застосуванні вориконазолу після
флуконазолу слід проводити спостереження щодо розвитку побічних ефектів,
асоційованих із вориконазолом.
Зидовудин. Флуконазол підвищує Сmax
та AUC зидовудину на 84 % та 74 % відповідно, що зумовлено зниженням
кліренсу зидовудину приблизно на 45 % при його пероральному застосуванні.
Період напіввиведення зидовудину був також подовжений приблизно на 128 %
після застосування комбінації флуконазолу та зидовудину. За пацієнтами, які
застосовують таку комбінацію лікарських засобів, слід спостерігати щодо
розвитку побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням зидовудину. Можна
розглянути доцільність зниження дози зидовудину.
Азитроміцин. У ході досліджень
оцінювали вплив азитроміцину та флуконазолу на фармакокінетику один одного при їх
одночасному пероральному разовому застосуванні у дозах 1200 мг та
800 мг відповідно. Жодних значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не
було.
Пероральні
контрацептиви. При застосуванні флуконазолу у дозі 50 мг впливу на рівень гормонів
не було, тоді як при застосуванні флуконазолу у дозі 200 мг на добу
спостерігалося збільшення АUС етинілестрадіолу на 40 % та левоноргестрелу
– на 24 %. Це свідчить про те, що багаторазове застосування флуконазолу у
зазначених дозах навряд чи може впливати на ефективність комбінованого
перорального контрацептива.
Івакафтор. Супутнє застосування з
івакафтором, підсилювачем муковісцидозного трансмембранного регулятора
провідності, підвищує експозицію івакафтору в 3 рази, а
гідроксиметилівакафтору (M1) – в 1,9 раза. Для пацієнтів, які одночасно
застосовують помірні інгібітори CYP3A, такі як флуконазол і еритроміцин,
рекомендується зниження дози івакафтору до 150 мг 1 раз на добу.
Особливості застосування.
Дерматофітія.
Відповідно
до результатів дослідження флуконазолу для лікування дерматофітії у дітей,
флуконазол не перевищує гризеофульвін за ефективністю і загальний показник
ефективності становить менше 20 %. Тому флуконазол не слід застосовувати для
лікування дерматофітії.
Криптококоз. Доказів ефективності
флуконазолу для лікування криптококозу інших локалізацій (наприклад легеневого
криптококозу та криптококозу шкіри) недостатньо, тому рекомендацій щодо
дозового режиму для лікування таких захворювань немає.
Глибокі
ендемічні мікози. Доказів
ефективності флуконазолу для лікування інших форм ендемічних мікозів, таких як
паракокцидiоїдомiкоз, гістоплазмоз та шкірно-лімфатичний споротрихоз, недостатньо,
тому рекомендацій щодо дозового режиму для лікування таких захворювань немає.
Ниркова
система. Пацієнтам
із порушенням функцій нирок препарат слід застосовувати з обережністю (див.
розділ «Спосіб застосування та дози»).
Недостатність надниркових залоз. Кетоконазол, як відомо,
спричиняє недостатність надниркових залоз, і це також може стосуватися
флуконазолу, хоча спостерігається рідко. Недостатність надниркових залоз,
пов’язана з одночасним лікуванням, описана в розділі «Вплив флуконазолу на інші
лікарські засоби».
Гепатобіліарна
система. Пацієнтам
із порушенням функцій печінки препарат слід застосовувати з обережністю.
Застосування флуконазолу асоціювалося з виникненням рідкісних випадків розвитку
тяжкої гепатотоксичності, включаючи летальні наслідки, головним чином у
пацієнтів із тяжкими основними захворюваннями. У випадках, коли розвиток
гепатотоксичності асоціювався із застосуванням флуконазолу, не було відзначено
її явної залежності від загальної добової дози препарату, тривалості терапії,
статі або віку пацієнта. Зазвичай гепатотоксичність, спричинена флуконазолом,
оборотна, а її прояви зникають після припинення терапії.
За пацієнтами, у яких при застосуванні флуконазолу
спостерігаються відхилення результатів функціональних проб печінки, слід
встановити ретельний нагляд щодо розвитку більш тяжкого ураження печінки.
Пацієнтів слід проінформувати про симптоми, що можуть
свідчити про серйозний вплив на печінку (виражена астенія, анорексія, постійна
нудота, блювання та жовтяниця). У такому випадку застосування флуконазолу слід
негайно припинити та проконсультуватися з лікарем.
Серцево-судинна
система. Деякі
азоли, у тому числі і флуконазол, асоціюються із подовженням інтервалу QТ на
електрокардіограмі. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки подовження
інтервалу QТ та пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует» при
застосуванні препарату. Такі повідомлення стосувалися пацієнтів із тяжкими
захворюваннями при поєднанні багатьох факторів ризику, такими як структурні
захворювання серця, порушення електролітного обміну та одночасне застосування
інших лікарських засобів, що впливають на інтервал QТ.
Флуконазол слід з обережністю
застосовувати пацієнтам із ризиком розвитку аритмій. Одночасне застосування
разом з лікарськими засобами, що пролонгують інтервал QTс та метаболізуються за
допомогою ферменту CYP3А4 цитохрому Р450, протипоказане.
Галофантрин.
Галофантрин
є субстратом ферменту CYP3А4 і пролонгує інтервал QTс при застосуванні у
рекомендованих терапевтичних дозах. Одночасне застосування галофантрину та
флуконазолу не рекомендується.
Дерматологічні
реакції. Під
час застосування флуконазолу рідко повідомлялося про розвиток таких
ексфоліативних шкірних реакцій, як синдром Стівенса-Джонсона та токсичний
епідермальний некроліз. Пацієнти зі СНІДом більш схильні до розвитку тяжких
шкірних реакцій при застосуванні багатьох лікарських засобів. Якщо у пацієнта з
поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипання, що можна пов’язати із
застосуванням флуконазолу, подальше застосування препарату слід припинити. Якщо
у пацієнта з інвазивною/системною грибковою інфекцією з’являються висипання на
шкірі, за його станом потрібно ретельно спостерігати, а у випадку розвитку
бульозних висипань або мультиформної еритеми застосування флуконазолу слід
припинити.
Гіперчутливість.
У
рідкісних випадках повідомлялося про розвиток анафілактичних реакцій.
Цитохром
Р450. Флуконазол
є потужним інгібітором ферменту CYP2C9 та помірним інгібітором ферменту CYP3А4.
Також флуконазол є інгібітором ферменту CYP2C19. Слід спостерігати за станом
пацієнтів, які одночасно застосовують флуконазол та препарати з вузьким
терапевтичним вікном, що метаболізуються з участю CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4.
Терфенадин.
Слід
ретельно спостерігати за станом пацієнта при одночасному застосуванні
терфенадину та флуконазолу у дозі менше 400 мг на добу.
Допоміжні
речовини. Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими захворюваннями,
такими як непереносимість галактози, недостатність лактази Лаппа та мальабсорбція
глюкози-галактози, не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності
або годування груддю.
Повідомлялося
про численні вроджені патології у новонароджених (включаючи брахіцефалію,
дисплазію вушної раковини, надмірне збільшення переднього тім’ячка, викривлення
стегна, плечопроменевий синостоз), матері яких приймали високі дози флуконазолу
(400-800 мг/добу) протягом принаймні трьох або більше місяців для
лікування кокцидiоїдозу. Зв’язок між застосуванням флуконазолу та цими
випадками не визначений.
Дослідження
на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність.
Дані,
отримані під час одноразового або повторного застосування флуконазолу у
звичайних дозах (< 200 мг/добу) кільком сотням вагітних жінок
протягом І триместру вагітності, не продемонстрували підвищеного ризику
виникнення побічних реакцій у плода.
Не
слід застосовувати звичайні дози флуконазолу та короткотривалі курси лікування
флуконазолом у період вагітності, за винятком крайньої необхідності.
Не
слід застосовувати високі дози флуконазолу та/або тривалі курси лікування
флуконазолом у період вагітності, за винятком лікування інфекцій, що можуть
загрожувати життю.
Флуконазол
проникає у грудне молоко та досягає нижчої концентрації, ніж у плазмі крові.
Годування груддю можна продовжувати після разового застосування звичайної дози
флуконазолу, що становить 200 мг або менше.
Годувати
груддю не рекомендується при багаторазовому застосуванні флуконазолу або при
застосуванні високих доз флуконазолу.
Здатність впливати на швидкість
реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Досліджень впливу препарату на здатність керувати
автотранспортом або працювати з іншими механізмами не проводилося.
Пацієнтів слід проінформувати про можливість
розвитку запаморочення або судом під час застосовування препарату. При розвитку
таких симптомів не рекомендується керувати автотранспортом або працювати з
іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Капсули
слід ковтати цілими. Прийом препарату не залежить від прийому їжі.
Дорослі.
Препарат застосовують перорально
у дозі 150 мг одноразово.
Пацієнти літнього
віку.
При відсутності ознак
порушення функцій нирок для лікування даної категорії пацієнтів застосовують
звичайну дозу для дорослих.
Порушення
функцій нирок.
Порушення
функцій печінки.
Флуконазол слід застосовувати з обережністю
пацієнтам із порушеннями функцій печінки, оскільки інформації щодо застосування
флуконазолу цій категорії пацієнтів недостатньо.
Діти.
Ефективність та безпека застосування препарату для
лікування генітальних кандидозів у дітей не встановлені, незважаючи на вичерпні
дані щодо застосування препарату дітям. Якщо існує нагальна потреба
застосування препарату підліткам (віком від 12 до 17 років), слід застосовувати
звичайні дози для дорослих.
Передозування.
Повідомлялося про випадки
передозування флуконазолом; одночасно повідомлялося про галюцинаціях та
параноїдальну поведінку.
При передозуванні необхідно провести симптоматичну
підтримуючу терапію та у разі необхідності – промити шлунок.
Флуконазол значною мірою екскретується з сечею;
форсований діурез може прискорити виведення препарату. Сеанс гемодіалізу
тривалістю 3 години знижує рівень флуконазолу у плазмі крові приблизно на 50 %.
Побічні реакції.
Найчастіше (> 1/10) повідомлялося про такі
побічні реакції: головний біль, біль у черевній порожнині, діарея, нудота,
блювання, висипання, підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ),
аспартатамінотрансферази (АСТ) та лужної фосфатази (ЛФ) крові.
Для оцінки частоти виникнення
побічних реакцій використовують таку класифікацію: дуже часто (≥ 1/10),
часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), рідко
(≥ 1/10 000, < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), частота невідома
(неможливо оцінити на підставі наявних даних).
З боку
системи крові: нечасто – анемія; рідко – агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія,
тромбоцитопенія.
З боку
імунної системи: рідко – анафілаксія.
З боку
метаболізму: нечасто – зниження апетиту; рідко – гіпертригліцеридемія,
гіперхолестеринемія, гіпокаліємія.
З боку
психіки: нечасто – безсоння, сонливість.
З боку
нервової системи: часто – головний біль; нечасто – судоми, запаморочення, парестезії,
порушення смаку; рідко – тремор.
З боку
органів слуху: нечасто – вертиго.
З боку серця: рідко – пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу
«пірует», подовження інтервалу QT.
З боку
травного тракту: часто – біль у черевній порожнині, діарея, нудота, блювання; нечасто –
запор, диспепсія, метеоризм, сухість у роті.
З боку
гепатобіліарної системи: часто – підвищення рівня АЛТ, АСТ, ЛФ; нечасто –
холестаз, жовтяниця, підвищення рівня білірубіну; рідко – печінкова
недостатність, гепатоцелюлярний некроз, гепатити, гепатоцелюлярне ураження.
З боку
шкіри та підшкірної тканини: часто – висипання; нечасто – свербіж, медикаментозний
дерматит (включаючи фіксований медикаментозний дерматит), кропив’янка,
підвищене потовиділення; рідко – токсичний епідермальний некроліз, синдром
Стівенса-Джонсона, гострий генералізований екзантематозний пустульоз,
ексфоліативний дерматит, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, алопеція.
З боку
кістково-м’язової системи: нечасто – міалгія.
Загальні
розлади: нечасто – підвищена втомлюваність, нездужання, астенія, гарячка.
Діти.
Частота
та характер побічних реакцій і відхилень від норми результатів лабораторних
аналізів у ході клінічних досліджень з участю дітей порівняно з такими у
дорослих.
Звіт про підозрювані побічні
реакції.
Звіт
про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе
значення. Це дає змогу проводити безперервний моніторинг співвідношення між
користю і ризиками, пов’язаними із застосуванням цього лікарського засобу.
Медичних працівників просять звітувати про будь-які підозрювані побічні реакції
відповідно до вимог місцевого законодавства.
Термін
придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі
не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
1 капсула у блістері; по
1, 2, 3 або
4 блістери у коробці.
Категорія відпуску.
150
мг № 1 – без
рецепта.
150 мг № 2; № 3; № 4 – за рецептом.
Виробник.
ТОВ «АСТРАФАРМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна,
08132, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.
ИНСТРУКЦИЯ
по
медицинскому применению лекарственного средства
ФЛУКОНАЗОЛ
(FLUCONAZOLE)
Состав:
действующее вещество: fluconazole;
1 капсула содержит 150 мг флуконазола;
вспомогательные
вещества: лактоза, моногидрат; крахмал картофельный; магния стеарат; кремния диоксид коллоидный безводный;
состав
оболочки капсулы: желатин, титана диоксид (Е 171), индигокармин-голубой (Е 132).
Основные
физико-химические свойства: твердые желатиновые капсулы № 1, цилиндрической формы с
полусферическими краями, корпус – белого цвета, крышка – голубого или синего
цвета; содержимое капсулы – порошок белого или почти белого цвета, без запаха.
Фармакотерапевтическая группа.
Противогрибковые
средства для системного применения. Производные триазола.
Код
АТХ J02A C01.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика.
Механизм действия.
Флуконазол, противогрибковое средство класса триазолов
– мощный и селективный ингибитор грибковых ферментов, необходимый для синтеза
эргостерола. Первичным механизмом его действия является угнетение грибкового 14
альфа-ланостерол-деметилирования, опосредованного цитохромом Р450, что является
неотъемлемым этапом биосинтеза грибкового эргостерола. Аккумуляция 14
альфа-метил-стеролов коррелирует с дальнейшей потерей эргостерола мембранной
грибковой клетки и можетт отвечать за противогрибковую активность флуконазола.
Флуконазол является более селективным к грибковым ферментам цитохрома Р450, чем
к разным системам ферментов цитохрома Р450 млекопитающих.
Применение
флуконазола в дозе 50 мг в сутки на протяжении 28 дней не влияет на уровень
тестостерона в плазме крови у мужчин или на уровень эндогенных стероидов у
женщин репродуктивного возраста. Флуконазол в дозе 200-400 мг в сутки не
проявляет клинически значимого влияния на уровень эндогенных стероидов или на
ответ на стимуляцию адренокортикотропного гормона (АКТГ)
у здоровых добровольцев мужского пола.
Исследования
взаимодействия с антипирином продемонстрировало, что применение 50 мг
флуконазола однократно или многократно не влияет на метаболизм антипирина.
Чувствительность in
vitro.
Флуконазол in
vitro демонстрирует противогрибковую активность относительно видов Candida, которые встречаются чаще всего
(включая C.albicans, C.parapsilosis,
C.tropicalis). C.glabrata
демонстрирует широкий диапазон чувствительности к флуконазолу, тогда как C.krusei является к нему резистентна.
Также флуконазол in
vitro демонстрирует активность как против Cryptococcus neoformans и Cryptococcus
gattii, так и против эндемических плесневелых
грибов Blastomices dermatitidis, Coccidioides immitis, Histoplasma capsulatum и Paracoccidioides brasiliensis.
Механизм резистентности.
Микроорганизмы рода Candida демонстрируют многочисленные механизмы резистентности к
азольным противогрибковым средствам. Флуконазол демонстрирует высокую
минимальную ингибирующую концентрацию против штаммов грибов, имеющих один или
больше механизмов резистентности, негативно влияющих на эффективность in vivo и в клинической практике.
Сообщалось о случаях развития суперинфекции Candida
spp., вызванной другими, чем C.
аlbicans видами, которые чаще всего являются нечувствительными к
флуконазолу (например Candida кrusei).
Для лечения таких случаев следует применять альтернативные противогрибковые
средства.
Фармакокинетика.
Фармакокинетические свойства флуконазола подобные при
внутривенном и пероральном применении.
Абсорбция.
Флуконазол хорошо всасывается при пероральном
применении, а уровень препарата в плазме крови и системная биодоступность
превышают 90 % уровня флуконазола в плазме крови, которая достигается при
внутривенном введении препарата. Одновременное употребление пищи не влияет на
всасывание препарата при его пероральном применении. Пиковая концентрация в
плазме крови достигается через 0,5-1,5 часа после приеме препарата.
Концентрация препарата в плазме крови пропорциональна дозе. Равновесная
концентрация на уровне 90 % достигается на второй день лечения при применении в
первый день нагружающей дозы, которая вдвое превышает обычную суточную дозу.
Распределение.
Объем распределения приблизительно равняется общему
содержимому жидкости в организме. Связывание с белками плазмы крови низкое
(11-12 %).
Флуконазол хорошо проникает во все исследуемые
жидкости организма. Уровень флуконазола в слюне и мокроте подобен концентрации
препарата в плазме крови. У больных грибковым менингитом, уровень флуконазола в
спинномозговой жидкости достигает 80 % концентрации в плазме крови.
Высокие концентрации флуконазола в коже, превышающие
сывороточные, достигаются в роговом слое, эпидермисе, дерме и поте. Флуконазол
скапливается в роговом слое. При применении дозы 50 мг 1 раз в сутки
концентрация флуконазола после 12 дней лечения составляла 73 мкг/г, а
через 7 дней после завершения лечения концентрация все еще составляла 5,8 мкг/г. При применении дозы 150 мг 1 раз в неделю
концентрация флуконазола на 7-й день лечения
составляла 23,4 мкг/г; через 7 дней после применения следующей дозы
концентрация все еще составляла 7,1 мкг/г.
Концентрация флуконазола в ногтях после 4 месяцев применения
150 мг 1 раз в неделю составляла 4,05 мкг/г у здоровых добровольцев и 1,8 мкг/г
при заболеваниях ногтей; флуконазол определялся в образцах ногтей через 6
месяцев после завершения терапии.
Биотрансформация.
Флуконазол метаболизируется в незначительной степени.
При введении дозы, меченой радиоактивными изотопами, только 11 % флуконазола
экскретируется с мочой в измененном виде. Флуконазол является селективным
ингибитором изоферментов CYP2С9 и CYP3А4, а также ингибитором изофермента
CYP2С19.
Выведение.
Период полувыведения флуконазола из плазмы крови
составляет около
30 часов. Большая часть препарата выводится почками, причем 80 % введенной дозы
обнаруживается в моче в неизмененном состоянии. Клиренс флуконазола
пропорциональный к клиренсу креатинина. Циркулирующих метаболитов не выявлено.
Длительный период полувыведения препарата из плазмы
крови дает возможность однократного применения препарата при вагинальном
кандидозе, а также применения препарата 1 раз в неделю при других показаниях.
Почечная недостаточность.
У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой
степени (скорость клубочковой фильтрации < 20
мл/мин) период полувыведения увеличивается с 30 до 98 часов. Поэтому этой
категории пациентов необходимо уменьшить дозу флуконазола. Флуконазол удаляется
путем гемодиализа, и в меньшей степени – путем интраперитонеального диализа.
Сеанс гемодиализа продолжительностью 3 часа снижает уровень флуконазола в
плазме крови приблизительно на 50 %.
Пациенты пожилого возраста.
Изменения фармакокинетики у пациентов пожилого
возраста зависят от параметров функций почек.
Клинические характеристики.
Показания.
Острый вагинальный кандидоз,
когда местная терапия нецелесообразна.
Кандидозный баланит, когда
местная терапия нецелесообразна.
Противопоказания.
–
Гиперчувствительность к флуконазолу, другим азольным соединениям или к любому из вспомогательных веществ
препарата.
–
Одновременное применение флуконазола и терфенадина пациентам, применяющим
флуконазол многократно в дозах 400 мг/сутки и выше (согласно с результатами
исследования взаимодействия многократного применения).
–
Одновременное применение флуконазола и других лекарственных средств, которые
удлиняют интервал QT и метаболизируются при помощи фермента CYP2А4 (например
цизаприда, астемизола, пимозида, хинидина и эритромицина).
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и
другие виды взаимодействий.
Противопоказано совместное применение
флуконазола и нижеперечисленных лекарственных средств.
Цизаприд. Сообщалось о развитии побочных реакций со стороны
сердца, в том числе о пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт» у
пациентов, которые одновременно применяли флуконазол и цизаприд.
Контролированное исследование продемонстрировало, что одновременное применение
200 мг флуконазола 1 раз в сутки и 20 мг цизаприда 4 раза в
сутки приводило к значительному повышению уровня цизаприда в плазме крови и к
удлинению интервала QT. Одновременное применение флуконазола и цизаприда
противопоказано (см. раздел «Противопоказания»).
Терфенадин. Из-за случаев развития тяжелых сердечных аритмий,
вызванных удлинением интервала QTc, у пациентов, применяющих азольные
противогрибковые лекарственные средства одновременно с терфенадином, были
проведены исследования взаимодействия этих препаратов. В ходе одного исследования
при применении флуконазола в дозе 200 мг в сутки не было выявлено
удлинения интервала QTc. Другое исследование при применении флуконазола в дозах
400 мг и 800 мг в сутки продемонстрировало, что применение
флуконазола в дозах 400 мг в сутки или выше значительно повышает уровень
терфенадина в плазме крови при одновременном применении этих препаратов.
Совместное применение флуконазола в дозах 400 мг или выше с терфенадином
противопоказано (см. раздел «Противопоказания»). При применении флуконазола в
дозах ниже 400 мг в сутки одновременно с терфенадином следует проводить
тщательный мониторинг состояния пациента.
Астемизол. Совместное применение флуконазола и астемизола можетт
уменьшить клиренс астемизола. Вызванное этим повышение концентрации астемизола
в плазме крови может привести к удлинению интервала QT и в редких случаях – к
пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пируэт». Одновременное применение
флуконазола и астемизола противопоказано.
Пимозид и хинидин. Совместное применение флуконазола и пимозида или
хинидина может приводить к угнетению метаболизма пимозида или хинидина, хотя
соответствующих исследований in vitro
и in vivo не проводили. Повышение
концентрации пимозида или хинидина в плазме крови может вызывать удлинение
интервала QT и в редких случаях приводить к развитию пароксизмальной
желудочковой тахикардии типа «пируэт». Одновременное применение флуконазола и
пимозида или хинидина противопоказано.
Эритромицин. Одновременное применение эритромицина и флуконазола
может приводить к повышению риска развития кардиотоксичности (удлинение
интервала QT, пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт») и, как следствие, к внезапной сердечной
смерти. Применение комбинации этих лекарственных средств противопоказано.
Амиодарон. Одновременное применение флуконазола с амиодароном
может привести к угнетению метаболизма амиодарона. Наблюдалась связь между
применением амиодарона и удлинением интервала QT. Одновременное применение
флуконазола и амиодарона противопоказано (см. раздел «Противопоказания»).
Не рекомендуется одновременное
применение флуконазола и нижеприведенных лекарственных средств.
Галофантрин. Флуконазол
может вызвать повышение концентрации галофантрина в плазме крови за счет
угнетения CYP3A4. Одновременное применение этих лекарственных средств может
приводить к повышению риска развития кардиотоксичности (удлинение интервала QT,
пароксизмальная желудочковая тахикардия типа «пируэт») и, как следствие, к внезапной сердечной смерти. Следует избегать
применение комбинации этих лекарственных средств.
Совместное применение флуконазола и
нижеприведенных лекарственных средств требует осторожности и корректирования
дозы.
Влияние других лекарственных средств
на флуконазол.
Исследования
взаимодействия продемонстрировали, что пероральное применение флуконазола
одновременно с употреблением пищи, приемом циметидина, антацидов или дальнейшим
облучением всего тела для пересадки костного мозга не имеет клинически
значимого влияния на абсорбцию флуконазола.
Рифампицин. Одновременное применение флуконазола и рифампицина
приводило к снижению AUC на 25 % и сокращало период полувыведения
флуконазола на 20 %. Поэтому для пациентов, применяющих рифампицин,
следует рассмотреть целесообразность повышения дозы флуконазола.
Гидрохлоротиазид. В исследовании фармакокинетического взаимодействия
одновременное многократное применение гидрохлоротиазида к здоровых
добровольцев, получающих флуконазол, повышало концентрацию флуконазола в плазме
крови на 40 %. Такие параметры взаимодействия не требуют изменений в
режиме дозирования флуконазола для пациентов, которые одновременно получают
мочегонные средства.
Влияние флуконазола на другие
лекарственные средства.
Флуконазол
является мощным ингибитором изофермента 2C9 цитохрома P450 (CYP) и
умеренным ингибитором CYP3A4. Флуконазол является ингибитором изофермента
CYP2С19. В дополнение к наблюдающимся/документально подтвержденным
взаимодействиям, описанным ниже, при одновременном применении с флуконазолом
существует риск повышения в плазме крови концентраций других соединений,
которые метаболизируются CYP2C9, CYP2C19 та CYP3A4. Поэтому применять
такие комбинации препаратов следует с осторожностью; при этом необходимо
тщательно наблюдать за состоянием пациентов. Угнетающее действие флуконазола на
ферменты сохраняется на протяжении 4-5 суток после его применения в связи
с его длительным периодом полувыведения.
Альфентанил. Во время одновременного применения альфентанила в
дозе 20 мкг/кг и флуконазола в дозе 400 мг здоровым добровольцам
наблюдалось двукратное увеличение AUC10, возможно, из-за
ингибирования CYP3A4. Может быть необходимым корректирование дозы альфентанала.
Амитриптиллин,
нортриптиллин. Флуконазол усиливает
действие амитриптиллина и нортриптиллина. Рекомендуется измерять концентрации
5-нортриптиллина и/или S-амитриптиллина в начале комбинированной терапии и
через 1 неделю. В случае необходимости следует откорректировать дозу
амитриптиллина/нортриптиллина.
Амфотерицин
В. Одновременное применение
флуконазола и амфотерицина В инфицированным животным с нормальным иммунитетом и
инфицированным животным со сниженным иммунитетом дало такие результаты:
небольшой аддитивный противогрибковый эффект при системной инфекции C. albicans, отсутствие взаимодействия
при внутричерепной инфекции Cryptococcus
neoformans и антагонизм двух препаратов при системной инфекции Aspergillus fumigatus. Клиническое
значение результатов, полученных в ходе этих исследований, неизвестно.
Антикоагулянты. Как и при применении других азольных противогрибковых
средств, при одновременном применении флуконазола и варфарина сообщалось о
случаях развития кровотечений (гематом, носового кровотечения,
желудочно-кишечных кровотечений, гематурии и мелены) в сочетании с удлинением
протромбинового времени. При одновременном применении флуконазола и варфарина
наблюдалось двукратное повышение протромбинового времени, вероятно, вследствие
угнетения метаболизма варфарина из-за CYP2С9. Следует тщательно контролировать
протромбиновое время у пациентов, которые одновременно применяют кумариновые
антикоагулянты или инданедион. Может быть необходимой коррекция дозы
антикоагулянта.
Бензодиазепины короткого действия,
например мидазолам, триазолам.
Назначение флуконазола после перорального применения мидазолама приводило к
значительному повышению концентрации мидазолама и к усилению психомоторных
эффектов. Одновременное применение флуконазола в дозе 200 мг и мидазолама
в дозе 7,5 мг перорально приводило к повышению AUC и периода полувыведения
в 3,7 и 2,2 раза соответственно. Применение флуконазола в дозе
200 мг/сутки и 0,25 мг триазолама перорально приводило к повышению
AUC и периода полувыведения триазолама в 4,4 и 2,3 раза
соответственно. При одновременном применении флуконазола и триазолама
наблюдалось потенцирование и пролонгация эффектов триазолама.
Если
пациенту, который проходит курс лечения флуконазолом, следует одновременно
назначить терапию бензодиазепинами, дозу последних следует уменьшить и
установить тщательное наблюдение за состоянием пациента.
Карбамазепин. Флуконазол угнетает метаболизм карбамазепина и
вызывает повышение уровня карбамазепина в сыворотке крови на 30 %.
Существует риск развития проявлений токсичности со стороны карбамазепина. Может
быть необходимым корректирование дозы карбамазепина в зависимости от уровня его
концентрации и действия препарата.
Блокаторы кальциевых каналов. Некоторые антагонисты кальция (нифедипин, исрадипин, амлодипин и фелодипин) метаболизируются ферментом
CYP3A4. Флуконазол потенциально можетт повышать системную экспозицию блокаторов
кальциевых каналов. Рекомендуется тщательный мониторинг относительно развития
побочных реакций.
Целекоксиб. При одновременном применении флуконазола (200 мг
в сутки) и целекоксиба (200 мг) Cmax и AUC целекоксиба
повышались на 68 % и 134 % соответственно. При одновременном
применении целекоксиба и флуконазола может быть необходимым уменьшение дозы
целекоксиба вдвое.
Циклофосфамид. Одновременное применение циклофосфамида и флуконазола
приводит к повышению уровня билирубина и креатинина в сыворотке крови. Эти
препараты можно применять одновременно, опираясь на риск повышения концентрации
билирубина и креатинина в сыворотке крови.
Фентанил. Сообщалось об одном летальном случае интоксикации
фентанилом вследствие возможного взаимодействия фентанила и флуконазола. К тому
ж в исследовании с участием здоровых добровольцев было продемонстрировано, что
флуконазол значительно замедлял элиминацию фентанила. Повышение концентрации
фентанила может привести к угнетению дыхания, поэтому следует тщательно
контролировать состояние пациента. Может быть необходимой коррекции дозы
фентанила.
Ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы.
Совместное применение флуконазола и ингибиторов ГМГ-КoA-редуктазы,
метаболизирующиеся CYP3A4 (аторвастатин и симвастатин), или ингибиторов
ГМГ-КoA-редуктазы, которые метаболизируются CYP2C9 (флувастатин), повышает
риск развития миопатии и рабдомиолиза. В случае необходимости одновременного
применения этих препаратов следует тщательно наблюдать за пациентом
относительно возникновения симптомов миопатии и рабдомиолиза и проводить
мониторинг уровня креатинкиназы. В случае значительного повышения уровня
креатинкиназы, а также при диагностировании или подозрении на
миопатию/рабдомиолиз применение ингибиторов ГМГ-КoA-редуктазы следует
прекратить.
Иммуносупрессоры (например циклоспорин,
эверолимус, сиролимус и такролимус).
Циклоспорин. Флуконазол значительно повышает концентрацию и AUC
циклоспорина. При одновременном применении флуконазола в дозе 200 мг/сутки
и циклоспорина в дозе 2,7 мг/кг/сутки наблюдалось увеличение AUC
циклоспорина в 1,8 раза. Эти препараты можно применять одновременно при
условии уменьшения дозы циклоспорина в зависимости от его концентрации.
Эверолимус. Хотя исследований in
vitro и in vivo не проводили,
известно, что флуконазол может повышать концентрацию эверолимуса в сыворотке
крови из-за угнетения CYP3А4.
Сиролимус. Флуконазол повышает концентрацию сиролимуса в плазме
крови, вероятно, путем угнетения метаболизма сиролимуса ферментом CYP3A4 и
P-гликопротеином. Эти препараты можно применять одновременно при условии
корректирования дозы сиролимуса в зависимости от уровня концентрации и эффектов
препарата.
Такролимус. Флуконазол может повышать концентрации такролимуса в
сыворотке крови до 5 раз при его пероральном применении из-за угнетения
метаболизма такролимуса ферментом CYP3A4 в кишечнике. При внутривенном
применении такролимуса не наблюдалось значительных изменений фармакокинетики.
Повышенные уровни такролимуса ассоциируются с нефротоксичностью. Дозу
такролимуса для перорального применения следует снижать в зависимости от
концентрации такролимуса.
Лозартан. Флуконазол угнетает метаболизм лозартана к его
активному метаболиту
(E-31 74), что обуславливает большую часть антагонизма к рецепторам
ангиотензина II во время применения лозартана. Рекомендуется осуществлять
постоянный мониторинг артериального давления у пациентов.
Метадон. Флуконазол может повышать концентрацию метадона в
сыворотке крови. При одновременном применении метадона и флуконазола может бути
необходимым корректирование дозы метадона.
Нестероидные противовоспалительные
препараты (НПВП). При одновременном
применении с флуконазолом Cmax и AUC флурбипрофена повышались на
23 % и 81 % соответственно по сравнению с соответствующими
показателями при применении только флурбипрофена. Аналогично при одновременном
применении флуконазола с рацемическим ибупрофеном (400 мг) Cmax
и AUC фармакологически активного изомера S-(+)-ибупрофена повышались на
15 % и 82 % соответственно, по сравнению с такими показателями при
применении только рацемического ибупрофена.
Хотя
специальных исследований не проводили, флуконазол может повышать системную
экспозицию других НПВП, которые метаболизируются CYP2C9 (например
напроксена, лорноксикама, мелоксикама, диклофенака). Рекомендуется периодически
осуществлять мониторинг побочных реакций и токсических проявлений, связанных с
НПВП. Может понадобиться корректирование дозы НПВП.
Фенитоин. Флуконазол угнетает метаболизм фенитоина в печени.
Одновременное многократное применение 200 мг флуконазола и 250 мг
фенитоина внутривенно приводит к повышению AUC24 фенитоина на
75 % и Сmin на 128 %. При одновременном применении этих
лекарственных средств следует проводить мониторинг концентрации фенитоина в
сыворотке крови для предотвращения развития токсического действия фенитоина.
Преднизон. Сообщалось о случаях, когда у пациента после
трансплантации печени на фоне применения преднизона развилась острая недостаточность
коры надпочечников, которая
возникла после прекращения 3-месячного курса терапии флуконазолом. Прекращение
применения флуконазола, вероятно, вызвало усиление активности CYP3A4, что привело
к ускорению метаболизма преднизона. Следует тщательно следить за пациентами,
которые на протяжении длительного времени одновременно применяют флуконазол и
преднизон с целью предупреждения развития недостаточности коры надпочечников после прекращения применения
флуконазола.
Рифабутин. Флуконазол повышает концентрацию рифабутина в
сыворотке крови, что приводит к увеличению AUС рифабутина до 80 %. При
одновременном применении флуконазола и рифабутина сообщалось о случаях развития
увеита. При применении такой комбинации лекарственных средств следует иметь
ввиду симптомы токсического действия рифабутина.
Саквинавир. Флуконазол повышает AUC и Cmax саквинавира
приблизительно на 50 % и 55 % соответственно из-за угнетения
метаболизма саквинавира в печени ферментом CYP3A4 и из-за ингибирования
P-гликопротеина. Взаимодействие между флуконазолом и саквинавиром/ритонавиром
не исследовали, поэтому они могут быть более выраженными. Может быть
необходимым корректирование дозы саквинавира.
Производные сульфонилмочевины. При одновременном применении флуконазол пролонгирует
период полувыведения пероральных производных сульфонилмочевины (хлорпропамида,
глибенкламида, глипизида и толбутамида) при их применении здоровым
добровольцам. Рекомендуется проводить частый контроль сахара в крови и
соответствующим образом снижать дозу производных сульфонилмочевины при
одновременном применении с флуконазолом.
Теофиллин. В исследовании взаимодействия препаратов применение
флуконазола по 200 мг в течение 14 дней привело к снижению среднего
клиренса теофиллина в плазме крови на 18 %. За пациентами, применяющих
теофиллин в высоких дозах или имеющих повышенный риск развития токсических
проявлений теофиллина по другим причинам, следует установить наблюдение
относительно выявления признаков развития токсического действия теофиллина.
Терапию следует изменить при появлении признаков токсичности.
Алкалоиды барвинка. Хотя соответствующих исследований не проводили,
флуконазол, вероятно из-за ингибирования CYP3A4, может вызывать повышение
концентрации алкалоидов барвинка в плазме крови (например винкристина и
винбластина), что приводит к развитию нейротоксических эффектов.
Витамин А. Сообщалось, что у пациента, который одновременно
применял трансретиноевую кислоту (кислотная форма витамина А) и флуконазол,
наблюдались побочные реакции со стороны центральной нервной системы (ЦНС) в
форме псевдотумора головного мозга; данный эффект исчез после отмены
флуконазола. Эти лекарственные средства можно применять одновременно, но
следует помнить о риске возникновения побочных реакций со стороны центральной
нервной системы.
Вориконазол (ингибитор CYP2С9,
CYP2С19 и СYP3А4). Одновременное
применение вориконазола перорально (по 400 мг каждые 12 часов в
течение 1 дня, потом по 200 мг каждые 12 часов в течение
2,5 дня) и флуконазола перорально (400 мг в первый день, затем по
200 мг каждые 24 часа в течение 4 дней) 8 здоровым
добровольцам мужского пола привело к повышению Сmax и AUC
вориконазола в среднем до 57 % (90 % ДІ: 20 %, 107 %) и
79 % (90 % ДІ: 40 %, 128 %) соответственно. Неизвестно,
приводит ли снижение дозы и/или частоты применения вориконазола или флуконазола
к устранению такого эффекта. При применении вориконазола после флуконазола
следует вести наблюдения относительно развития побочных эффектов, ассоциированных
с вориконазолом.
Зидовудин. Флуконазол повышает Сmax и AUC зидовудина
на 84 % и 74 % соответственно, что обусловлено снижением клиренса
зидовудина приблизительно на 45 % при его пероральном применении. Период
полувыведения зидовудина был также продлен приблизительно на 128 % после
применения комбинации флуконазола и зидовудина. За пациентами, применяющих
такую комбинацию лекарственных средств, следует наблюдать относительно развития
побочных реакций, связанных с применением зидовудина. Можно рассмотреть целесообразность
снижения дозы зидовудина.
Азитромицин. В ходе исследований оценивали влияние азитромицина и
флуконазола на фармакокинетику друг друга при их одновременном пероральном
однократном применении в дозах 1200 мг и 800 мг соответственно.
Никаких значительных фармакокинетических взаимодействий выявлено не было.
Пероральные контрацептивы. При применении флуконазола в дозе 50 мг влияния
на уровень гормонов не было, тогда как при применении флуконазола в дозе
200 мг в сутки наблюдалось увеличение АUС этинилэстрадиола на 40 % и
левоноргэстрела – на 24 %. Это свидетельствует о том, что многократное
применение флуконазола в определенных дозах вряд ли может влиять на
эффективность комбинированного перорального контрацептива.
Ивакафтор. Сопутствующее применение с ивакафтором, усилителем
муковисцидозного трансмембранного регулятора проводимости, повышает экспозицию
ивакафтора в 3 раза, а гидроксиметиливакафтора (M1) – в 1,9 раз. Для
пациентов, которые одновременно применяют умеренные ингибиторы CYP3A, такие как
флуконазол и эритромицин, рекомендуется снижение дозы ивакафтора до 150 мг
1 раз в сутки.
Особенности применения.
Дерматофития. Соответственно результатов исследования флуконазола
для лечения дерматофитии у детей, флуконазол не превышает гризеофульвин по
эффективности и общий показатель эффективности составляет меньше 20 %. Поэтому
флуконазол не следует применять для лечения дерматофитии.
Криптококоз.
Доказательств эффективности флуконазола для лечения криптококоза других
локализаций (например легочного криптококоза и криптококоза кожи) недостаточно,
поэтому рекомендаций относительно дозового режима для лечения таких заболеваний
нет.
Глубокие
эндемические микозы. Доказательств эффективности флуконазола для лечения
других форм эндемических микозов, таких как паракокцидиоидомикоз, гистоплазмоз
и кожно-лимфатический споротрихоз, недостаточно, поэтому рекомендаций
относительно дозового режима для лечения таких заболеваний нет.
Почечная
система. Пациентам с нарушением функций почек препарат следует применять с
осторожностью (см. раздел «Способ применению и дозы»).
Недостаточность
надпочечников. Кетоконазол, как известно, вызывает недостаточность
надпочечников, и это также может касаться флуконазола, хотя наблюдается редко.
Недостаточность надпочечников, связана с одновременным лечением, описана в
разделе «Влияние флуконазола на другие лекарственные средства».
Гепатобилиарная
система. Пациентам с нарушением функций печени препарат следует применять с
осторожностью. Применение флуконазола ассоциировалось с возникновением редких
случаев развития тяжелой гепатотоксичности, включая летальные последствия,
главным образом у пациентов с тяжелыми основными заболеваниями. В случаях,
когда развитие гепатотоксичности ассоциировалось с применением флуконазола, не
было определено ее явной зависимости от общей суточной дозы препарата,
длительности терапии, пола или возраста пациента. Обычно гепатотоксичность,
вызванная флуконазолом, обратима, а ее проявления исчезают после прекращения
терапии.
За пациентами, у которых при применении
флуконазола наблюдаются отклонения результатов функциональных проб печени,
следует установить тщательное наблюдение относительно развития более тяжелого
поражения печени.
Пациентов следует проинформировать о
симптомах, которые могут свидетельствовать о серьезном влиянии на печень
(выраженная астения, анорексия, постоянная тошнота, рвота и желтуха). В таком
случае применение флуконазола следует немедленно прекратить и
проконсультироваться с врачом.
Сердечно-сосудистая
система. Некоторые азолы, в том числе и флуконазол, ассоциируются с удлинением
интервала QТ на электрокардиограмме. Сообщалось об очень редких случаях
удлинения интервала QТ и пароксизмальной желудочковой тахикардии типа «пирует»
при применении препарата. Такие сообщения касались пациентов с тяжелыми
заболеваниями при сочетании многих факторов риска, такими как структурные
заболевания сердца, нарушение электролитного обмена и одновременное применение
других лекарственных средств, влияющих на интервал QТ.
Флуконазол
следует с осторожностью применять пациентам с риском развития аритмий.
Одновременное применение вместе с лекарственными средствами, пролонгирующих
интервал QTс и метаболизирующихся при помощи фермента CYP3А4 цитохрома Р450,
противопоказано.
Галофантрин. Галофантрин является субстратом фермента CYP3А4 и
пролонгирует интервал QTс при применении в рекомендованных терапевтических
дозах. Одновременное применение галофантрина и флуконазола не рекомендуется.
Дерматологические
реакции. Во время применения флуконазола редко сообщалось о развитии таких
эксфолиативных кожных реакций как синдром Стивенса-Джонсона и токсический
эпидермальный некролиз. Пациенты со СПИДом более склонны к развитию тяжелых
кожных реакций при применении многих лекарственных средств. Если у пациента с
поверхностной грибковой инфекцией появляется сыпь, которую можно связать с
применением флуконазола, дальнейшее применение препарата следует прекратить.
Если у пациента с инвазивной/системной грибковой инфекцией появляются высыпания
на коже, за его состоянием нужно тщательно наблюдать, а в случаях развития
буллезных высыпаний или мультиформной эритемы применение флуконазола следует
прекратить.
Гиперчувствительность. В редких случаях сообщалось о развитии
анафилактических реакций.
Цитохром Р450. Флуконазол является мощным ингибитором фермента CYP2C9
и умеренным ингибитором фермента CYP3А4. Также флуконазол является ингибитором
фермента CYP2C19. Следует наблюдать за состоянием пациентов, которые
одновременно применяют флуконазол и препараты с узким терапевтическим окном,
которые метаболизируются при участии CYP2C9, CYP2C19 и CYP3A4.
Терфенадин. Следует тщательно следить за состоянием пациента при
одновременном применении терфенадина и флуконазола в дозе меньше 400 мг в
сутки.
Вспомогательные вещества. Препарат содержит лактозу. Пациентам с редкими
наследственными заболеваниями, такими как непереносимость галактозы,
недостаточность лактазы Лаппа и мальабсорбция глюкозы-галактозы, не следует
применять этот препарат.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Сообщалось о многочисленных
врожденных патологиях у новорожденных (включая брахицэфалию, дисплазию ушной
раковины, чрезмерное увеличение переднего темечка, искривления бедра,
плечелучевой синостоз), матери которых принимали высокие дозы флуконазола
(400-800 мг/сутки) на протяжении по крайней мере трех или более месяцев
для лечения кокцидиоидоза. Связь между применением флуконазола и этими случаями
не определена.
Исследования на животных
продемонстрировали репродуктивную токсичность.
Данные, полученные во время
однократного или повторного применения флуконазола в обычных дозах
(< 200 мг/сутки) нескольким сотням беременных женщин в течение І
триместра беременности, не продемонстрировали повышенного риска возникновения
побочных реакций у плода.
Не следует применять обычные
дозы флуконазола и короткие по длительности курсы лечения флуконазолом в период
беременности, за исключением крайней необходимости.
Не следует применять высокие
дозы флуконазола и/или длительные курсы лечения флуконазолом в период
беременности, за исключением лечения инфекций, которые могут угрожать жизни.
Флуконазол проникает в грудное
молоко и достигает наиболее низкой концентрации, чем в плазме крови. Кормление
грудью можно продолжать после кратного применения обычной дозы флуконазола,
которая составляет 200 мг или меньше.
Кормить грудью не
рекомендуется при многократном применении флуконазола или при применении
высоких доз флуконазола.
Способность
влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими
механизмами.
Исследований
влияния препарата на способность управлять автотранспортом или работать с
другими механизмами не проводилось.
Пациентов
следует проинформировать о возможности развития головокружения или судорог во
время применения препарата. При развитии таких симптомов не рекомендуется
управлять автотранспортом или работать с другими механизмами.
Способ
применения и дозы.
Капсулы следует глотать
целыми. Прием препарата не зависит от приема еды.
Взрослые.
Препарат применяют перорально в дозе 150 мг
однократно.
Пациенты
пожилого возраста.
При отсутствии признаков нарушения функций почек для лечения данной категории пациентов применяют
обычную дозу для взрослых.
Нарушение функций почек.
Нарушение функций печени.
Флуконазол
следует применять с осторожностью пациентам с нарушением функций печени,
поскольку информации относительно применения флуконазола этой категории
пациентов недостаточно.
Дети.
Эффективность
и безопасность применения препарата для лечения генитальных кандидозов у детей
не установлены, несмотря на исчерпывающие данные относительно применения
препарату детям. Если существует необходимость применения препарата подросткам
(возрастом от 12 до 17 лет), следует применять обычные дозы для взрослых.
Передозировка.
Сообщалось о случаях передозировки флуконазолом;
одновременно сообщалось о галлюцинациях и параноидальном поведении.
При
передозировке необходимо провести симптоматическую поддерживающую терапию и в
случае необходимости – промыть желудок.
Флуконазол
в значительной степени экскретируется с мочой; форсированный диурез может
ускорить выведение препарата. Сеанс гемодиализа длительностью 3 часа снижает
уровень флуконазола в плазме крови приблизительно на 50 %.
Побочные реакции.
Чаще
всего (> 1/10) сообщалось о таких побочных реакциях: головная боль, боль в
брюшной полости, диарея, тошнота, рвота, сыпь, повышение уровня
аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ) и щелочной
фосфатазы (ЩФ) крови.
Для оценки частоты возникновения побочных реакций
используют такую классификацию: очень часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, < 1/10), нечасто (≥ 1/1000, < 1/100), редко
(≥ 1/10 000, < 1/1000), очень редко (< 1/10 000), частота
неизвестна (невозможно оценить на основании определенных данных).
Со стороны системы крови: нечасто – анемия; редко – агранулоцитоз, лейкопения,
нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: редко – анафилаксия.
Со стороны метаболизма: нечасто – снижение аппетита; редко –
гипертриглицеридемия, гиперхолестеринемия, гипокалиемия.
Со стороны психики: нечасто – бессонница, сонливость.
Со стороны нервной системы: часто – головная боль; нечасто – судороги,
головокружение, парестезии, нарушение вкуса; редко – тремор.
Со стороны органов слуха: нечасто – вертиго.
Со стороны
сердца: редко – пароксизмальная
желудочковая тахикардия типа «пируэт», удлинение интервала QT.
Со стороны пищеварительного тракту: часто – боль в брюшной полости, диарея, тошнота,
рвота; нечасто – запор, диспепсия, метеоризм, сухость во рту.
Со стороны гепатобилиарной системы: часто
– повышение уровня АЛТ, АСТ, ЩФ; нечасто – холестаз, желтуха, повышение уровня
билирубина; редко – печеночная недостаточность, гепатоцелюллярный некроз,
гепатиты, гепатоцелюллярное поражение.
Со стороны кожи и подкожной ткани: часто – сыпь; нечасто – зуд, медикаментозный дерматит
(включая фиксированный медикаментозный дерматит), крапивница, повышенное
потовыделение; редко – токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона,
острый генерализированный экзантематозный пустулез, эксфолиативный дерматит,
ангионевротический отек, отек лица, алопеция.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто – миалгия.
Общие расстройства: нечасто – повышенная утомляемость, недомогание,
астения, лихорадка.
Дети.
Частота и характер побочных
реакций и отклонений от нормы результатов лабораторных анализов в ходе
клинических исследований с участием детей по сравнению с такими у взрослых.
Отчет о подозреваемых побочных реакциях.
Отчет о подозреваемых
побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеет важное
значение. Это дает возможность проводить непрерывный мониторинг соотношения
между пользой и рисками, связанными с применением этого лекарственного
средства. Медицинских работников просят отчитываться о любых подозреваемых
побочных реакциях в соответствии с требованиями местного законодательства.
Срок годности. 2 года.
Условия
хранения.
Хранить
в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.
Хранить
в недоступном для детей месте.
Упаковка.
1 капсула в блистере; по 1, 2, 3 або
4 блистера в коробке.
Категория
отпуска.
150
мг № 1 – без
рецепта.
150 мг № 2; № 3; № 4 – за рецептом.
Производитель.
ООО «АСТРАФАРМ».
Местонахождение
производителя и адрес места осуществления его деятельности.
Украина, 08132, Киево-Святошинский р-н,
г. Вишневое, ул. Киевская, 6.