для
медичного
застосування
лікарського засобу
ГЕМОТРАН®
(GEMOTRAN)
Склад:
діюча
речовина: транексамова
кислота;
1 мл
розчину
містить
транексамової
кислоти у
перерахуванні
на 100 % суху
речовину 50 мг
або 100 мг;
допоміжна
речовина: вода
для ін’єкцій.
Лікарська
форма. Розчин для
ін’єкцій.
Основні
фізико-хімічні
властивості:
прозорий
безбарвний
або
світло-коричневий
розчин.
Фармакотерапевтична
група.
Антигеморагічні
засоби.
Інгібітори
фібринолізу.
Код АТХ B02A A02.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Транексамова
кислота
чинить
антигеморагічну
дію шляхом
інгібування
фібринолітичних
властивостей
плазміну.
Відбувається
формування
комплексу з
участю
транексамової
кислоти та
плазміногену;
транексамова
кислота
зв’язується з
плазміногеном
при
перетворенні
з участю
плазміну. Дія
комплексу
транексамової
кислоти і
плазміну на
активність
фібрину
нижча, ніж дія
тільки
одного
плазміну. Дані
досліджень іn
vitro показали,
що високі
дози
транексамової
кислоти
зменшували
показники
активності вказаного
комплексу.
Педіатрична
популяція
(діти віком
від 1 року).
У науковій
літературі
описано 12
досліджень
ефективності
в дитячій
кардіохірургії, із
залученням 1073
дітей;
з них 631
пацієнт отримував
транексамову
кислоту. Стан
більшості з
них
оцінювали
порівняно з
контрольною
групою
плацебо.
Досліджувана
популяція
була
гетерогенна
стосовно віку,
типу
хірургічного
втручання,
дозування.
Результати
дослідження
застосування
транексамової
кислоти
свідчать про
зменшення
втрати крові
і зниження
потреби застосування
препаратів
крові у
педіатричній
кардіохірургії
при використанні
штучного
кровообігу (ШК)
(кардіопульмональний
штучний
кровообіг)
під час
операцій з
високим ризиком
кровотечі,
особливо в
«ціанотичних»
(із суттєвим
порушенням
кровообігу)
пацієнтів або
пацієнтів,
яким проводять
повторну
операцію. Як
було
встановлено,
найбільш
адаптований
режим
дозування може
бути таким:
-
перше
введення
(навантажувальна
доза)
–
болюсна
інфузія 10
мг/кг, вводиться
у період
після
початкового
наркозу і до
розрізу
шкіри;
-
безперервне
введення
шляхом
інфузії 10 мг/кг/год
або
ін’єкційне
введення в адаптер
насоса
штучного
кровообігу в дозі,
яка
скоригована
для
процедури
вказаного хірургічного
втручання
або в дозі,
розрахованій
відповідно
до маси тіла
пацієнтів – 10
мг/кг, або
введення в
адаптер насоса
штучного
кровообігу
та заключна
ін’єкція у
дозі 10 мг/кг наприкінці
хірургічного
втручання із
застосуванням
ШК.
Деякі
дані дають
змогу
припустити,
що безперервна
інфузія є
більш
прийнятною,
оскільки
вона
підтримуватиме
терапевтичну
концентрацію
у плазмі
крові
протягом
операції. Не
було
проведено
ніяких
специфічних
досліджень
співвідношення
доза/ефект
або
фармакокінетичних
досліджень з
участю дітей.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Пікова
концентрація
транексамової
кислоти у
плазмі крові
швидко
досягається
після
короткотермінової
внутрішньовенної
інфузії,
після чого
показники
концентрації
у плазмі
крові
починають
знижуватися
мультиекспоненційно.
Розподіл. За
терапевтичних
рівнів у
плазмі показник
зв’язування
транексамової
кислоти з
білками
плазми
становить
близько 3 %; як
вважається,
показники
зв’язування
повністю
пояснюються
зв’язуванням
з плазміногеном.
Транексамова
кислота не зв’язується
з
сироватковим
альбуміном.
Початковий
об’єм
розподілу
приблизно становить
від 9
до 12 літрів.
Транексамова
кислота
проникає
через плаценту.
Після
внутрішньовенної
ін’єкції 10 мг/кг
у вагітних
жінок концентрація
транексамової
кислоти в
сироватці
знаходиться
в діапазоні
10–53
мкг/мл, тоді
як
концентрація
в пуповинній крові
– в діапазоні
4–31 мкг/мл.
Транексамова
кислота
швидко
проникає в суглобову
рідину і
тканини
синовіальної
оболонки. Після
внутрішньовенної
ін’єкції 10
мг/кг у
пацієнтів,
які перенесли
операції на
коліні,
показники концентрації
в суглобовій
рідині були
подібні до
таких в
сироватці.
Показники
концентрації
транексамової
кислоти в
ряді інших
тканин та
рідин
співвідносні
з показниками,
що
спостерігаються
в крові (у
грудному
молоці – сота
частка, у
спинномозкової
рідині – одна
десята, у
водянистій волозі
ока – одна
десята).
Транексамова
кислота була
виявлена у
спермі, де
вона інгібує
фібринолітичну
активність,
але
практично не
впливає на
міграцію
(рухливість)
сперматозоїдів.
Виведення.
Лікарський
засіб
виділяється
в основному з
сечею у
вигляді
незміненої
сполуки. Уринарна
екскреція
через
механізм
клубочкової
фільтрації є
основним
шляхом
елімінації.
Нирковий
кліренс
практично
еквівалентний
плазмовому
кліренсу (від
110 до 116 мл/хв). Близько
90 %
транексамової
кислоти
виводиться
протягом
перших 24
годин після
внутрішньовенного
введення
дози 10 мг/кг
маси тіла. Період
напіввиведення
транексамової
кислоти
становить
близько 3
годин.
Особливі
групи
пацієнтів. Плазмова
концентрація
збільшується
у пацієнтів з
нирковою
недостатністю.
За участю
дітей не було
проведено
ніяких
специфічних
фармакокінетичних
досліджень.
Клінічні
характеристики.
Показання.
Кровотеча
або ризик
кровотечі
при посиленні
фібринолізу,
як
генералізованого,
так і місцевого, у
дорослих і
дітей віком
від 1 року.
Специфічні
показання
включають кровотечі,
зумовлені
підвищеним
загальним
або місцевим
фібринолізом,
такі як:
- менорагія
і метрорагія;
- шлунково-кишкові
кровотечі;
- геморагічні
розлади
сечовивідного
тракту, що
виникли у
зв’язку з
хірургічним
втручанням
на
передміхуровій
залозі або
внаслідок
оперативного
втручання чи
процедур на
сечовивідних
шляхах;
- отоларингологічні
(видалення
аденоїдів,
тонзилектомія) та
стоматологічні
(видалення
зубів) оперативні
втручання;
- гінекологічні
операції або
ускладнення
в акушерській
практиці;
- торакальні,
абдомінальні та
інші великі
хірургічні
оперативні
втручання,
наприклад
серцево-судинна
хірургія;
-
контроль
крововиливів
у зв’язку з
введенням
фібринолітичного
лікарського
засобу.
Протипоказання.
Підвищена
чутливість
до активної
речовини або до
будь-якого з
компонентів
препарату. Гострий
венозний або
артеріальний
тромбоз. Фібринолітичні
стани
внаслідок
коагулопатії
споживання, за
винятком
станів з
надмірною
активацією
фібринолітичної
системи при
гострій тяжкій
кровотечі.
Тяжка
ниркова
недостатність
(існує ризик
накопичення
лікарського
засобу).
Судоми в
анамнезі. Інтратекальне
і
внутрішньошлуночкове
ін’єкційне
введення,
інтрацеребральне
введення
(ризик
набряку
мозку з подальшим
розвитком
судом).
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
Дослідження
взаємодії
лікарських
засобів не
проводили. Паралельний
(одночасний)
прийом
антикоагулянтів
повинен
відбуватися
під суворим
наглядом
лікаря, що
має досвід у
цьому
напрямку
терапії. Лікарські
препарати, що
діють на
гемостаз, слід
застосовувати
з
обережністю
пацієнтам,
які отримали
лікування із
застосуванням
транексамової
кислоти. У
таких
випадках
існує ризик
тромбоутворення,
наприклад
при
застосуванні
естрогенів.
Крім того,
антифібринолітична
дія
препарату
може бути
антагонізована
при
застосуванні
тромболітиків.
При
внутрішньовенному
краплинному
введенні
можна
додавати
гепарини.
Особливості
застосування.
Слід
суворо
дотримуватися
зазначених
показань та
способу
застосування:
- внутрішньовенні
ін’єкції
слід робити
дуже
повільно;
- транексамову
кислоту не
можна
вводити внутрішньом’язово.
Судоми: у
пацієнтів
були
зареєстровані
випадки судом,
пов’язані
з лікуванням
транексамовою
кислотою. Під
час операцій
аортокоронарного
шунтування
(АКШ) більшість
з вказаних
випадків
були
зареєстровані
після
внутрішньовенного
введення транексамової
кислоти у
високих
дозах. У разі
застосування
рекомендованих
низьких доз
транексамової
кислоти
частота
післяопераційних
судом була
такою ж, як у
пацієнтів,
яким не
застосовували
цей
лікарський
засіб.
Порушення
зору: має
бути
приділена
увага
можливим офтальмологічним
ускладненням,
включаючи
порушення
зору,
погіршення
зору, порушення
колірного
зору. У
вказаних
випадках
лікування
слід припинити.
При
безперервному
тривалому застосуванні
транексамової
кислоти
(ін’єкції)
мають бути
призначені
регулярні
офтальмологічні
обстеження (в
тому числі
перевірка
гостроти
зору,
колірного
зору, очного
дна, поля
зору і т. д.). При
наявності та
при
виникненні
патологічних
офтальмологічних
змін,
пов’язаних
зокрема із
захворюваннями
сітківки,
після відповідної
консультації
фахівця
лікар повинен
вирішити
питання про
необхідність
та
можливість
довгострокового
застосування
транексамової
кислоти
(ін’єкції) в кожному
окремому
випадку
індивідуально.
Гематурія: у
випадку
гематурії із
залученням
верхніх
сечових
шляхів може
виникнути
небезпека
обструкції
уретри.
Тромбоемболічні
ускладнення:
перед
призначенням
транексамової
кислоти слід
розглянути
фактори
ризику
тромбоемболічних
ускладнень.
Пацієнтам з
наявністю в
анамнезі
тромбоемболічних
захворювань
та хворим, у яких
за даними
сімейного
анамнезу є
ризик
тромбоемболічних
ускладнень
(пацієнти з
високим ризиком
тромбофілії),
транексамову
кислоту
(розчин для
ін’єкцій)
слід вводити
тільки у
випадках,
коли є прямі
життєві
показання,
при цьому
лікування
слід розпочинати після
консультації
фахівця, який
має досвід у
гемостазіології,
і проводити
під суворим
наглядом лікаря.
Через
наявність
підвищеного
ризику
розвитку
тромбозу
транексамову
кислоту слід
призначати з
обережністю
пацієнтам,
які отримують
пероральні
контрацептиви.
Синдром
дисемінованого
внутрішньосудинного
згортання
(ДВЗ-синдром): пацієнти
з
ДВЗ-синдромом
зазвичай не
повинні
одержувати
лікування із застосуванням
транексамової
кислоти. Якщо
є
необхідність
у
застосуванні
транексамової
кислоти, вона
має бути призначена
винятково при
наявності
переважної
активації
фібринолітичної
системи з
гострою
тяжкою
кровотечею.
Встановлено,
що
характерний
гематологічний
профіль при
цих станах
наближається
до такого:
зменшується
час
лізису
еуглобулінового
згустка;
спостерігається
подовжений
протромбіновий
час; наявні
зниження
рівня у
плазмі
фібриногену,
факторів V і VIII,
плазміногену,
фібринолізину
і альфа-2
макроглобуліну;
нормальні
плазмові
рівні Р і Р-комплексу;
тобто
фактори II
(протромбін), VIII
і X; підвищені
рівні у
плазмі крові продуктів
розпаду
фібриногену;
нормальний
рівень
тромбоцитів.
Вищенаведене
передбачає,
що при наявності
основного
хворобливого
стану не можуть
самі по собі
змінитися
різні елементи
в цьому
профілі. У
таких
гострих
випадках для
зупинки
кровотечі
разова доза 1
г транексамової
кислоти
часто є
достатньою.
Можливість
застосування
транексамової
кислоти при
ДВЗ-синдромі
у пацієнта
слід
розглядати
тільки тоді,
коли наявні
відповідна
гематологічна
лабораторна
база та
накопичений
клінічний досвід.
Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.
Жінки
дітородного
віку під час
лікування повинні
використовувати
ефективні
засоби
контрацепції.
Клінічних
даних
щодо
застосування
транексамової
кислоти
вагітним жінкам
недостатньо.
Протягом
першого
триместру
вагітності в якості
запобіжного
заходу
призначення
транексамової
кислоти не
рекомендується.
Є
тільки обмежені
клінічні
дані щодо
застосування
транексамової
кислоти при
різних клінічних
геморагічних
станах під
час другого і
третього
триместру
вагітності, за
якими
неможливо
ідентифікувати
шкідливий
вплив на
плід.
Транексамову
кислоту застосовувати у
період
вагітності
можливо
тільки у тому
випадку, якщо
очікувана
терапевтична
користь
виправдовує
потенційний
ризик.
Транексамова
кислота
виділяється
у материнське
молоко. Таким
чином, грудне
годування не
рекомендується.
Відсутні
клінічні
дані про
вплив транексамової
кислоти на
фертильність.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими механізмами.
Дослідження
з оцінки
впливу на
здатність керувати
автотранспортом
або іншими
механізмами
відсутні.
Спосіб
застосування
та дози.
Гемотран®
вводити
внутрішньовенно
(краплинно,
струминно).
Дорослі.
При
місцевому
фібринолізі
рекомендується
застосовувати
препарат,
починаючи з
дози 500 мг до 1 г
внутрішньовенно
повільно
(приблизно 1
мл/хв) 2–3 рази
на добу.
При
генералізованому
фібринолізі
транексамову
кислоту вводити
внутрішньовенно,
повільно, у дозі
1 г або 15
мг/кг маси
тіла кожні 6–8
годин, швидкість
введення – 1 мл/хв.
Дозування
для
пацієнтів з
порушенням
функції
нирок. У разі
ниркової
недостатності
застосування
транексамової
кислоти
протипоказане
пацієнтам з
тяжкою
нирковою
недостатністю.
Для
пацієнтів,
які мають
легку або
помірну ниркову
недостатність,
дозування
транексамової
кислоти
потрібно
зменшити
відповідно
до
показників рівня
сироваткового
креатиніну:
Таблиця
1
|
Сироватковий
креатинін |
Доза
(внутрішньовенно) |
Введення |
|
|
мкмоль/л |
мг/10 мл |
||
|
120 – 249 |
1,35 – 2,82 |
10 мг/кг |
Кожні 12
годин |
|
250 – 500 |
2,82 – 5,65 |
10 мг/кг |
Кожні 24
години |
|
> 500 |
> 5,65 |
5 мг/кг |
Кожні 24
години |
Дозування
для
пацієнтів з
порушенням
функції печінки.
Пацієнтам з
порушеннями
функції
печінки корекція
дози не
потрібна.
Застосування
дітям.
Дітям віком
від 1 року
застосовувати
за
показаннями
(див. розділ
«Показання»),
дозування –
близько 20
мг/кг/добу.
Однак дані з
ефективності,
безпеки, щодо
особливостей
дозування
при
застосуванні
дітям за
вказаними
показаннями
обмежені.
Аспекти
ефективності,
особливості
дозування і
безпеки
застосування
транексамової
кислоти
дітям, які
перенесли
операції на
серці, не
були досліджені
в повному
обсязі.
Застосування
пацієнтам
літнього
віку. Зазвичай
корекція
дози не
потрібна,
якщо немає
ознак
ниркової
недостатності.
Спосіб
застосування
Введення
має суворо
обмежений
режим – повільне
внутрішньовенне
введення
(ін’єкція/
інфузія).
Діти.
Максимальна
разова доза
для дітей
віком від 1
року –10 мг/кг
маси тіла.
Максимальна
добова доза
становить 20
мг/кг маси
тіла.
Передозування.
Випадків
передозування
не
спостерігалося.
Симптоми
передозування
можуть
включати запаморочення,
головний
біль,
гіпотензію і судоми
(конвульсії). Також
було
показано, що
судоми, як
правило, виникають
частіше при
збільшенні
дози.
Лікування
передозування
симптоматичне.
Побічні
реакції.
Нижче
зазначено
побічні
реакції,
систематизовані
відповідно
до класифікатора
MedDRA (основні
класи систем
органів). У
межах
кожного
класу систем
органів побічні
реакції
упорядковані
за частотою.
У кожній
групі за
частотою
побічні
реакції представлено
в порядку
зменшення
серйозності.
Частоту було
визначено
таким чином: дуже
часто (> 1/10); часто (> 1/100
до < 1/10); нечасто (>
1/1000 до < 1/100),
невідомо (не
можна
оцінити за наявними
даними).
Таблиця 2
|
Клас
MedDRA (системи
та органи) |
Частота |
Небажані
ефекти |
|
З боку
імунної
системи |
Невідомо |
Реакції
гіперчутливості,
включаючи
реакції
анафілактичного
типу |
|
З
боку
нервової
системи |
Невідомо
|
Судоми,
зокрема у
разі
неправильного
застосування |
|
З боку
органів
зору |
Невідомо
|
Порушення
зору,
включаючи
порушення
колірного
зору |
|
З боку
системи
крові та
лімфатичної
системи |
Невідомо |
Нездужання,
спричинене
гіпотонією, із
втратою
свідомості
або без (як
правило, після
занадто
швидкої
внутрішньовенної
ін’єкції, як
виняток –
після
перорального
прийому). Артеріальна
або венозна
тромбоемболія будь-якої
локалізації
|
|
З боку
травної
системи |
Часто |
Діарея,
блювання,
нудота |
|
Захворювання
шкіри та
підшкірної
тканини |
Нечасто |
Алергічні
дерматити |
Термін
придатності. 2 роки.
Не
використовувати
препарат
після закінчення
терміну
придатності,
зазначеного
на упаковці.
Умови
зберігання.
Зберігати в
оригінальній
упаковці при
температурі
не вище 25 ºС.
Зберігати у
недоступному
для дітей
місці.
Несумісність.
Транексамову
кислоту для
ін’єкцій не
можна
додавати до
крові для
переливання
або до
ін’єкційних
розчинів, що
містять
лікарські
засоби групи
пеніцилінів.
Упаковка.
Для
дозування 50
мг/мл: по 5 мл в
ампулі; по 5
ампул у
блістері; по 1 або
2 блістери у
пачці.
Для
дозування 100
мг/мл: по 5 мл
або 10 мл в
ампулі; по 5
ампул у
блістері; по 1
або 2
блістери у
пачці.
Категорія
відпуску. За
рецептом.
Виробник. ПАТ
«Фармак».
Місцезнаходження
виробника та
його адреса
місця провадження
діяльності.
Україна,
ГЕМОТРАН
(GEMOTRAN)
Состав:
действующее
вещество: транексамовая
кислота;
1
мл раствора содержит
транексамовой
кислоты в
пересчете на
100 % сухое
вещество 50 мг
или 100 мг;
вспомогательное
вещество: вода
для инъекций.
Лекарственная
форма. Раствор для
инъекций.
Основные
физико-химические
свойства: прозрачный
бесцветный
или
светло-коричневый
раствор.
Фармакотерапевтичеcкая
группа.
Антигеморрагические
средства.
Ингибиторы
фибринолиза.
Код АТХ B02A
A02.
Фармакологические
свойства.
Фармакодинамика.
Транексамовая
кислота
оказывает
антигеморрагическое
действие
путем
ингибирования
фибринолитических
свойств
плазмина.
Происходит
формирование
комплекса с
участием
транексамовой
кислоты и
плазминогена;
транексамовая
кислота
связывается
с
плазминогеном
при преобразовании
с участием
плазмина.
Действие
комплекса
транексамовой
кислоты и плазмина
на активность
фибрина ниже,
чем действие
только одного
плазмина. Данные
исследований
in vitro
показали, что
высокие дозы
транексамовой
кислоты
уменьшали
показатели
активности
указанного
комплекса.
Педиатрическая
популяция
(дети от 1 года).
В
научной
литературе
описано 12
исследований
эффективности
в детской
кардиохирургии,
с
привлечением
1073 детей; из них
631 пациент
получали
транексамовую
кислоту.
Состояние
большинства
из них оценивали
по сравнению
с
контрольной
группой плацебо.
Исследуемая
популяция
была гетерогенная
относительно
возраста,
типа хирургического
вмешательства,
дозирования.
Результаты
исследования
применения
транексамовой
кислоты
свидетельствуют
о снижении
потери крови
и снижении
необходимости
применения
препаратов
крови в
педиатрической
кардиохирургии
при
использовании
искусственного
кровообращения
(ИК)
(кардиопульмональное
искусственное
кровообращение)
во время
операций с
высоким
риском
кровотечения,
особенно у
«цианотичных»
(с
существенным
нарушением
кровообращения)
пациентов
или пациентов,
которым проводят
повторную
операцию. Как
было установлено,
наиболее
адаптированный
режим дозирования
может быть
таким:
- первое
введение
(нагрузочная
доза) – болюсная
инфузия 10
мг/кг,
вводится в
период после первоначального
наркоза и до
разреза кожи;
- непрерывное
введение
путем
инфузии 10
мг/кг/ч или
инъекционное
введение в
адаптер
насоса
искусственного
кровообращения
в дозе,
которая скорректированная
для
процедуры
указанного
хирургического
вмешательства
или в дозе,
рассчитанной
в
соответствии
с массой тела
пациентов – 10
мг/кг, или
введение в
адаптер
насоса искусственного
кровообращения
и заключительная
инъекция в
дозе 10 мг/кг в
конце хирургического
вмешательства
с применением
ИК.
Некоторые
данные
позволяют
предположить,
что
непрерывная
инфузия
является
более приемлемой,
поскольку
она будет
поддерживать
терапевтическую
концентрацию
в плазме
крови в
течение
операции. Не
было проведено
никаких
специфических
исследований
соотношения
доза/эффект
или
фармакокинетических
исследований
с участием
детей.
Фармакокинетика.
Абсорбция.
Пиковая
концентрация
транексамовой
кислоты в
плазме крови быстро
достигается
после
краткосрочной
внутривенной
инфузии,
после чего
показатели
концентрации
в плазме
крови
начинают снижаться
мультиэкспоненциально.
Распределение.
По
терапевтическим
уровням в
плазме крови
показатель
связывания
транексамовой
кислоты с
белками плазмы
составляет
около 3 %; как
считается,
показатели
связывания
полностью
объясняются
связыванием
с
плазминогеном.
Транексамовая
кислота не
связывается
с сывороточным
альбумином.
Начальный
объем
распределения
составляет
приблизительно
от 9 до 12 литров.
Транексамовая
кислота
проникает
через плаценту.
После
внутривенной
инъекции 10
мг/кг у
беременных
женщин
концентрация
транексамовой
кислоты в
сыворотке
находится в диапазоне 10-53
мкг/мл, тогда
как
концентрация
в пуповинной
крови - в
диапазоне 4-31
мкг/мл.
Транексамовая
кислота
быстро
проникает в
суставную
жидкость и
ткани
синовиальной
оболочки. После
внутривенной
инъекции 10
мг/кг у пациентов,
перенесших
операции на
колене,
показатели
концентрации
в суставной
жидкости
были подобны таковых
в сыворотке.
Показатели
концентрации
транексамовой
кислоты в
ряде других
тканей и жидкостей
соотносятся
с
показателями,
которые
наблюдаются
в крови (в
грудном
молоке - сотая
доля, в
спинномозговой
жидкости -
одна десятая,
в водянистой
влаге глаза -
одна десятая).
Транексамовая
кислота была
обнаружена в сперме,
где она
ингибирует
фибринолитическую
активность,
но
практически
не влияет на
миграцию
(подвижность)
сперматозоидов.
Выведение.
Лекарственное
средство
выделяется в
основном с
мочой в виде
неизмененного
соединения.
Уринарная
экскреция
через
механизм
клубочковой
фильтрации
является
основным
путем элиминации.
Почечный
клиренс
практически
эквивалентен
плазменному
клиренсу (от 110
до 116 мл/мин). Около
90 %
транексамовой
кислоты
выводится в
течение
первых 24
часов после
внутривенного
введения
дозы 10 мг/кг
массы тела.
Период
полувыведения
транексамовой
кислоты
составляет
около 3 часов.
Особые
группы
пациентов. Плазменная
концентрация
увеличивается
у пациентов с
почечной
недостаточностью.
С участием
детей не было
проведено
никаких
специфических
фармакокинетических
исследований.
Клинические
характеристики.
Показания.
Кровотечение
или риск
кровотечения
при усилении
фибринолиза, как
генерализованного,
так и
местного, у
взрослых и
детей старше
1 года.
Специфические
показания
включают
кровотечения,
обусловленные
повышенным
общим или
местным
фибринолизом,
такие как:
-
кровотечения,
обусловленные
повышенным общим
или местным
фибринолизом,
такие как:
-
меноррагия и
метроррагия;
-
желудочно-кишечные
кровотечения;
-
геморрагические
расстройства
мочевых путей,
возникших в
связи с
хирургическим
вмешательством
на
предстательной
железе или в
результате
оперативного
вмешательства
или процедур на
мочевыводящих
путях;
-
отоларингологические
(удаление
аденоидов,
тонзилэктомия)
и
стоматологические
(удаление
зубов) оперативные
вмешательства;
-
гинекологические
операции или
осложнения в
акушерской
практике;
-
торакальные,
абдоминальные
и другие крупные
хирургические
оперативные
вмешательства,
например
сердечно-сосудистая
хирургия;
-
контроль
кровоизлияний
в связи с
введением
фибринолитического
лекарственного
средства.
Противопоказания.
Повышенная
чувствительность
к активному
веществу или
к любому из
компонентов
препарата. Острый
венозный или
артериальный
тромбоз.
Фибринолитические
состояния
вследствие
коагулопатии
потребления,
за исключением
состояний с
чрезмерной
активацией
фибринолитической
системы при
остром тяжелом
кровотечении.
Тяжелая
почечная
недостаточность
(существует
риск накопления
лекарственного
средства). Судороги
в анамнезе.
Интратекальное
и внутрижелудочковое
инъекционное
введение, интрацеребральное
введение
(риск отека мозга
с
последующим
развитием
судорог).
Взаимодействие
с другими лекарственными
средствами и
другие виды взаимодействий.
Исследование
взаимодействия
лекарственных
средств не
проводили.
Параллельный
(одновременный)
прием
антикоагулянтов
должен
происходить
под строгим
наблюдением
врача,
имеющего
опыт в этом
направлении
терапии.
Лекарственные
препараты,
действующие
на гемостаз,
следует
применять с
осторожностью
пациентам,
которые
получили лечение
с
применением
транексамовой
кислоты. В
таких
случаях
существует
риск тромбообразования,
например при
применении
эстрогенов.
Кроме того,
антифибринолитическое
действие препарата
может быть
антагонизовано
при применении
тромболитиков.
При
внутривенном
капельном
введении можно
добавлять
гепарины.
Особенности
применения.
Следует
строго
соблюдать
указанные
показания и
способ
применения:
-
внутривенные
инъекции
следует
делать очень
медленно.
-
транексамовую
кислоту
нельзя
вводить внутримышечно.
Судороги: у
пациентов
были
зарегистрированы
случаи
судорог,
связанные с
лечением
транексамовой
кислотой. Во
время
операций
аортокоронарного
шунтирования
(АКШ)
большинство
из указанных
случаев были
зарегистрированы
после внутривенного
введения
транексамовой
кислоты в
высоких
дозах. При
использовании
рекомендованных
низких доз
транексамовой
кислоты
частота
послеоперационных
судорог была
такой же, как
у пациентов,
которым не
применяли
это лекарственное
средство.
Нарушение
зрения:
должно быть
уделено
внимание
возможным офтальмологическим
осложнения,
включая нарушения
зрения,
ухудшение
зрения,
нарушение
цветового
зрения. В
указанных
случаях лечение
следует
прекратить.
При
непрерывном
длительном
применении
транексамовой
кислоты
(инъекции)
должны быть
назначены
регулярные
офтальмологические
обследования
(в том числе
проверка остроты
зрения,
цветового
зрения,
глазного дна,
поля зрения и
т. д.). При
наличии и при
возникновении
патологических
офтальмологических
изменений,
связанных в
том числе с
заболеваниями
сетчатки,
после соответствующей
консультации
специалиста
врач должен
решить
вопрос об
необходимости
и
возможности
долгосрочного
применения
транексамовой
кислоты
(инъекции) в
каждом
отдельном
случае
индивидуально.
Гематурия: в
случае
гематурии с
привлечением
верхних
мочевых
путей может
возникнуть
опасность
обструкции
уретры.
Тромбоэмболические
осложнения: перед
назначением
транексамовой
кислоты
следует рассмотреть
факторы
риска
тромбоэмболических
осложнений.
Пациентам с
наличием в
анамнезе
тромбоэмболических
заболеваний
и больным, у
которых по
данным
семейного
анамнеза
существует
риск
тромбоэмболических
осложнений
(пациенты с
высоким
риском тромбофилии),
транексамовую
кислоту
(раствор для
инъекций)
следует
вводить
только в
случаях,
когда есть
прямые
жизненные
показания,
при этом лечение
следует
начинать
после
консультации
специалиста,
имеющего
опыт в
гемостазиологии,
и проводить
под строгим
наблюдением
врача.
Из-за
наличия
повышенного
риска
развития тромбоза
транексамовую
кислоту
следует
назначать с
осторожностью
пациентам,
получающим
пероральные
контрацептивы.
Синдром
диссеминированного
внутрисосудистого
свертывания
(ДВС-синдром): пациенты
с
ДВС-синдромом
обычно не
должны
получать
лечение с
применением
транексамовой
кислоты. Если
есть
необходимость
в применении
транексамовой
кислоты, она
должна быть
предназначена
исключительно
при наличии
преимущественной
активации
фибринолитической
системы с
острым
тяжелым кровотечением.
Установлено,
что
характерный
гематологический
профиль при
этих состояниях
приближается
к следующему:
уменьшается
время лизиса
эуглобулинового
сгустка;
наблюдается
удлинение
протромбинового
времени;
имеется снижение
уровня в
плазме
фибриногена,
факторов V и VIII,
плазминогена,
фибринолизина
и альфа-2
макроглобулина;
нормальные
плазменные
уровни Р и Р -
комплекса; то
есть факторы
II (протромбин),
VIII и X;
повышенные
уровни в плазме
крови
продуктов
распада
фибриногена; нормальный
уровень
тромбоцитов.
Вышесказанное
предполагает,
что при наличии
основного
болезненного
состояния не
могут сами по
себе
измениться
различные
элементы в
этом профиле.
В таких
острых случаях
для
остановки
кровотечения
разовая доза
1 г
транексамовой
кислоты
часто
является достаточной.
Возможность
применения
транексамовой
кислоты при
ДВС-синдроме
у пациента
следует
рассматривать
только тогда,
когда имеется
соответствующая
гематологическая
лабораторная
база и
накоплен
клинический
опыт.
Применение
в период
беременности
или кормления
грудью.
Женщины
детородного
возраста во
время лечения
должны
использовать
эффективные
средства
контрацепции.
Клинических
данных по
применению
транексамовой
кислоты
беременным
женщинам недостаточно.
В
течение
первого
триместра
беременности
в качестве
предупредительной
меры
назначения
транексамовой
кислоты не
рекомендуется.
Есть
только
ограниченные
клинические
данные по
применению
транексамовая
кислоты при
различных
клинических
геморрагических
состояниях
во время
второго и
третьего
триместра
беременности,
по которым
невозможно
идентифицировать
вредное
воздействие
на плод.
Транексамовую
кислоту
применять в
период
беременности
возможно
только в том
случае, если
ожидаемая
терапевтическая
польза
оправдывает
потенциальный
риск.
Транексамовая
кислота
выделяется в
грудное
молоко. Таким
образом,
грудное
вскармливание
не рекомендуется.
Отсутствуют
клинические
данные о
влиянии
транексамовой
кислоты на
фертильность.
Способность
влиять на
скорость
реакции при
управлении
автотранспортом
или
другими механизмами.
Исследования
по оценке
влияния на
способность
управлять
автотранспортом
или другими
механизмами
отсутствуют.
Способ
применения и
дозы.
Гемотран
вводить
внутривенно
(капельно, струйно).
Взрослые.
При
местном
фибринолизе
рекомендуется
применять
препарат, начиная
с дозы 500 мг до 1
г,
внутривенно
медленно
(примерно 1 мл/мин)
2-3 раза в сутки.
При
генерализованном
фибринолизе
транексамовую
кислоту
вводить внутривенно
медленно в
дозе 1 г или 15
мг/кг массы
тела каждые 6-8
часов,
скорость
введения - 1
мл/мин.
Дозирование
для
пациентов с
нарушением
функции
почек. В
случае
почечной
недостаточности
применение
транексамовой
кислоты
противопоказано
пациентам с
тяжелой
почечной
недостаточностью.
Для
пациентов,
которые
имеют легкую
или умеренную
почечную
недостаточность,
дозировку
транексамовой
кислоты
нужно уменьшить
в
соответствии
с
показателями
уровня
сывороточного
креатинина:
Таблица
1
|
Сывороточный
креатинин |
Доза
(внутривенно) |
Введение |
|
|
мкмоль/л |
мг/10 мл |
||
|
120 – 249 |
1,35 – 2,82 |
10 мг/кг |
Каждые 12
часов |
|
250 – 500 |
2,82 – 5,65 |
10 мг/кг |
Каждые 24
часа |
|
> 500 |
> 5,65 |
5 мг/кг |
Каждые 24
часа |
Дозирование
для
пациентов с
нарушением функции
печени.
Пациентам с
нарушениями
функции
печени коррекция
дозы не
требуется.
Применение
детям.
Детям
с 1 года
применять по
показаниям (см.
раздел
«Показания»),
дозировка -
около 20 мг/кг/сутки.
Однако
данные по
эффективности,
безопасности,
по поводу
особенностей
дозирования
при
применении
детям по
указанным
показаниям
ограничены.
Аспекты
эффективности,
особенности
дозирования
и безопасности
применения
транексамовой
кислоты детям,
перенесших
операции на
сердце, не
были исследованы
в полном
объеме.
Применение
пациентам
пожилого
возраста.
Обычно
коррекция
дозы не
требуется,
если нет
признаков
почечной
недостаточности.
Способ
применения
Введение
имеет строго
ограниченный
режим - медленное
внутривенное
введение
(инъекция/инфузия).
Дети.
Максимальная
разовая доза
для детей в
возрасте от 1
года – 10 мг/кг
массы тела.
Максимальная
суточная
доза
составляет 20
мг/кг массы тела.
Передозировка.
Случаи
передозировки
не
наблюдались.
Симптомы
передозировки
могут
включать головокружение,
головную
боль,
гипотензию и судороги
(конвульсии).
Также было
показано, что
судороги, как
правило,
возникают
чаще при
увеличении
дозы.
Лечение
передозировки
симптоматическое.
Побочные
реакции.
Ниже
указано
побочные
реакции,
систематизированные
в
соответствии
с
классификатором
MedDRA (основные
классы
систем
органов). В
рамках
каждого
класса
систем
органов
побочные
реакции упорядочены
по частоте. В
каждой
группе по частоте
побочные
реакции
представлены
в порядке
убывания
серьезности.
Частота
определена следующим
образом:
очень часто
(≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до
<1/10); нечасто (≥ 1/1000
до <1/100),
неизвестно
(нельзя
оценить по
имеющимся
данным).
Таблица
2
|
Класс MedDRA (системы и
органы) |
Частота |
Нежелательные
эффекты |
|
Со стороны
иммунной
системы |
Неизвестно |
Реакции
гиперчувствительности,
включая реакции
анафилактического
типа |
|
Со стороны
нервной
системы |
Неизвестно |
Судороги,
в частности
в случае
неправильного
применения |
|
Со стороны
органов
зрения |
Неизвестно |
Нарушение
зрения,
включая
нарушения
цветового
зрения |
|
Со стороны
системы
крови и
лимфатической
системы |
Неизвестно |
Недомогание,
вызванное
гипотонией, с
потерей
сознания
или без (как
правило, после
слишком
быстрой
внутривенной
инъекции,
как
исключение
– после
перорального
приема). Артериальная
или
венозная
тромбоэмболия
любой
локализации |
|
Со стороны
пищеварительной
системы |
Часто |
Диарея,
тошнота,
рвота |
|
Заболевания
кожи и
подкожной
ткани |
Нечасто |
Аллергические
дерматиты |
Срок
годности.
2 года.
Не
использовать
препарат
после
окончания
срока
годности,
указанного
на упаковке.
Условия
хранения.
Хранить в
оригинальной
упаковке при
температуре
не выше 25 ºС.
Хранить
в
недоступном
для детей
месте.
Несовместимость.
Транексамовую
кислоту для
инъекций
нельзя
добавлять в
кровь для
переливания
или к
инъекционным
растворам,
содержащих
лекарственные
средства
группы
пенициллинов.
Упаковка.
Для
дозировки 50
мг/мл: по 5 мл в
ампуле; по 5
ампул в
блистере; по 1
или 2
блистера в
пачке.
Для
дозировки 100
мг/мл: по 5 мл
или по 10 мл в
ампуле; по 5
ампул в
блистере; по 1
или 2 блистера
в пачке.
Категория
отпуска. По рецепту.
Производитель.
ПАО
«Фармак».
Местонахождение
производителя
и его адрес
места
осуществления
деятельности.
Украина,