для
медичного
застосування
лікарського
засобу
ВАЗОПРО®
(VASOPRO®)
Склад:
діюча
речовина:
мельдоній;
1 мл
розчину
містить
мельдонію
(метонату) 100 мг;
допоміжна
речовина: вода
для ін’єкцій.
Лікарська
форма. Розчин для
ін’єкцій.
Основні
фізико-хімічні
властивості: прозора
безбарвна
рідина.
Фармакотерапевтична
група. Кардіологічні
препарати.
Код АТХ
С01Е В22.
Фармакологічні
властивості.
Фармакодинаміка.
Мельдоній
є
попередником
карнітину,
структурним
аналогом
гамма-бутиробетаїну
(ГББ), в якого
один атом
вуглецю
заміщений на
атом азоту. Його
вплив на
організм
можна
пояснити
двояко.
1. Вплив на
біосинтез
карнітину.
Мельдоній,
оборотно
інгібуючи
гамма-бутиробетаїнгідроксилазу,
знижує
біосинтез карнітину
і тому
перешкоджає
транспортуванню
довголанцюгових
жирних
кислот крізь
оболонки
клітин, таким
чином
перешкоджаючи
накопиченню у клітинах
сильного
детергента ‒
активованих
форм
неокислених
жирних
кислот. Таким
чином,
попереджається
пошкодження
клітинних
мембран.
При
зменшенні
концентрації
карнітину в
умовах
ішемії
затримується
бета-оксидація
жирних
кислот та
оптимізується
споживання
кисню у
клітинах,
стимулюється
окислення
глюкози та
відновлюється
транспортування
АТФ від місць
його
біосинтезу
(мітохондрії)
до місць
споживання
(цитозоль). По
суті, клітини
забезпечуються
поживними
речовинами
та киснем, а
також
оптимізується
споживання
цих речовин.
У свою
чергу, при
збільшенні
біосинтезу
попередника
карнітину, тобто ГББ,
активізується NO-синтетаза,
у результаті
чого
покращуються
реологічні
властивості
крові та
зменшується
периферичний
опір судин.
При
зменшенні
концентрації
мельдонію біосинтез
карнітину
знову
посилюється та
у клітинах
поступово
збільшується
кількість
жирних
кислот.
Вважається,
що основою
ефективності
дії мельдонію
є підвищення
толерантності
до
клітинного
навантаження
(при зміні
кількості
жирних
кислот).
2. Функція
медіатора у
гіпотетичній
ГББ-ергічній
системі.
Висунуто
гіпотезу про
те, що в
організмі існує
система передачі
нейрональних
сигналів –
ГББ-ергічна
система, яка
забезпечує
передачу
нервового
імпульсу між
клітинами.
Медіатором
цієї системи
є останній попередник
карнітину –
ГББ-ефір. У
результаті
дії
ГББ-естерази
медіатор
віддає
клітині
електрон,
таким чином
переносячи
електричний
імпульс,
перетворюється
у ГББ. Далі гідролізована
форма ГББ
активно
транспортується
у печінку,
нирки та
яєчники, де
перетворюється
у карнітин. У
соматичних
клітинах у
відповідь на
подразнення
знову
синтезуються
нові
молекули ГББ,
забезпечуючи
поширення
сигналу.
При
зменшенні
концентрації
карнітину стимулюється
синтез ГББ, у
результаті
чого
збільшується
концентрація
ефіру ГББ.
Мельдоній,
як зазначено
раніше, є
структурним
аналогом ГББ
та може
виконувати
функції
«медіатора».
На противагу
цьому ГББ-гідроксилаза
«не впізнає»
мельдоній,
тому концентрація
карнітину не
збільшується,
а
зменшується. Таким
чином
мельдоній,
замінюючи
«медіатор» і
сприяючи
приросту
концентрації
ГББ, призводить
до розвитку
відповідної
реакції
організму. У
результаті
зростає
загальна
метаболічна
активність
також у інших
системах, наприклад,
у
центральній
нервовій
системі (ЦНС).
Вплив на
серцево-судинну
систему.
У
дослідженнях
на тваринах
встановлено,
що мельдоній
позитивно
впливає на
скоротливу
активність
міокарда,
йому
притаманна міокардіопротекторна
дія (в т.ч.
проти катехоламінів
та алкоголю),
він здатний
попередити
порушення
ритму серця,
зменшити
зону
інфаркту міокарда.
Ішемічна
хвороба
серця
(стабільна
стенокардія
навантаження).
Аналіз
клінічних
даних про
курсове
застосування
мельдонію
при
лікуванні
стабільної
стенокардії
навантаження
показав, що
препарат
зменшує частоту
та
інтенсивність
нападів
стенокардії,
а також
кількість
гліцерил тринітрату,
що
застосовується.
Препарат проявляє
виражену
антиаритмічну
дію у хворих
із ішемічною
хворобою
серця (ІХС) та
шлуночковими
екстрасистолами,
менша дія
спостерігається
у пацієнтів
із
суправентрикулярними
екстрасистолами.
Особливо
важливою є
здатність
препарату зменшувати
споживання
кисню у стані
спокою, що
вважається
ефективним
критерієм антиангінальної
терапії ІХС.
Мельдоній
сприятливо впливає
на
атеросклеротичні
процеси у коронарних
та
перефиричних
судинах,
зменшуючи
загальний
рівень
холестерину
у сироватці
крові та
індекс
атерогенності.
Хронічна
серцева
недостатність.
У
багатьох
клінічних
дослідженнях
аналізувалася
роль
мельдонію
при лікуванні
хронічної
серцевої
недостатності
у результаті
ІХС та
відзначена
його здатність
збільшувати
толерантність
до фізичного
навантаження,
а також
об’єму виконаної
роботи
пацієнтами
із серцевою
недостатністю.
Перевірено
ефективність
мельдонію у
випадку
серцевої
недостатності
NYHA I-III
функціонального
класу
середнього
ступеня
тяжкості. Під
впливом
терапії
мельдонієм 59-78 %
пацієнтів, у яких
на початку
була
діагностована
серцева
недостатність
ІІ
функціонального
класу, були
включені до
групи І
функціонального
класу.
Встановлено,
що
застосування
мельдонію
покращує
інотропну
функцію міокарда
та збільшує
толерантність
до фізичного
навантаження,
покращує
якість життя
пацієнтів, не
спричиняючи
тяжких
побічних
ефектів.
У
випадку
тяжкої
серцевої
недостатності
мельдоній
необхідно
застосовувати
у комбінації
з іншими
традиційними
засобами терапії
серцевої
недостатності.
Вплив на
ЦНС.
В
експериментах
на тваринах
встановлено антигіпоксичну
дію
мельдонію та
дію на мозковий
кровообіг.
Препарат
оптимізує
перерозподіл
об’єму
мозкового
кровообігу
на користь
ішемічних
осередків,
підвищує
міцність
нейронів в
умовах
гіпоксії.
Препарату
притаманна
стимулююча
дія на ЦНС –
підвищення
рухомої
активності
та фізичної
витривалості,
стимуляція
поведінкових
реакцій, а
також
антистресова
дія –
стимуляція
симпатоадреналової
системи,
накопичення
катехоламінів
у головному
мозку та
надниркових
залозах,
захист
внутрішніх
органів від
змін, які
спричинені
стресом.
Ефективність
при
неврологічних
захворюваннях.
Доведено,
що мельдоній
є ефективним
засобом у
комплексній
терапії
гострих та
хронічних
порушень
мозкового
кровообігу
(ішемічний
інсульт,
хронічна
недостатність
мозкового
кровообігу).
Мельдоній
нормалізує
тонус і
опірність
капілярів та
артеріол
головного
мозку,
відновлює їх
реактивність.
Вивчено
вплив
мельдонію на
процес
реабілітації
пацієнтів з
порушеннями
неврологічного
характеру
(після
перенесених
захворювань
кровоносних
судин
головного
мозку,
операцій на
головному
мозку, травм,
перенесеного
кліщового
енцефаліту).
Результати
перевірки терапевтичної
активності
мельдонію
свідчать про
його
дозозалежну
позитивну
дію на
фізичну
витривалість
та
відновлення
функціональної
незалежності
у період
одужання.
При
аналізі змін
окремих та
сумарних
інтелектуальних
функцій
після
застосування
препарату встановлено
позитивну
дію на
відновлюваний
процес
інтелектуальних
функцій у
період
одужання.
Встановлено,
що мельдоній
покращує
реконвалесцентну
якість життя
(головним
чином за
рахунок
оновлення
фізичної
функції організму),
до того ж, він
усуває
психологічні
порушення.
Мельдонію
притаманний
позитивний
вплив на
функцію
нервової
системи
зменшувати порушення
у пацієнтів з
неврологічним
дефіцитом у
період
одужання.
Покращується
загальний
неврологічний
стан
пацієнтів
(зменшення
пошкодження
нервів
головного
мозку та
патології
рефлексів,
регресія
парезів,
покращення
координації
рухів та
вегетативних
функцій).
Фармакокінетика.
Фармакокінетику
вивчали у
здорових
добровольців
при
застосуванні
мельдонію
внутрішньовенно
та
перорально.
Всмоктування
Біодоступність
становить 100 %.
Максимальна
концентрація
у плазмі крові
(Сmax)
досягається
одразу ж
після введення.
Після
внутрішньовенного
введення багатократних
доз Сmax
досягає 25,5±3,63
мкг/мл.
При
внутрішньовенному
введенні
площа під
кривою
концентрація-час
(AUC) після разового
та
повторного
введення доз
мельдонію
відрізняється,
що свідчить
про можливе
накопичення
мельдонію у
плазмі крові.
Розподіл
Мельдоній
із кровотоку
швидко
розподіляється
у тканинах із
високою
серцевою
афінністю.
Мельдоній
та його
метаболіти
частково
проходять
крізь
плацентарний
бар’єр. У дослідженнях
на тваринах
встановлено,
що мельдоній
проникає у
молоко
матері.
Біотрансформація
У
дослідженнях
метаболізму
на експериментальних
тваринах
встановлено,
що мельдоній
головним
чином
метабілізується
у печінці.
Виведення
У
виведенні
мельдонію та
його
метаболітів
з організму
має значення
ренальна
екскреція.
Після
разового
внутрішньовенного
застосування
доз
мельдонію в 250
мг, 500 мг та 1000 мг напівперіод
раннього
виведення
мельдонію
становить 5,56-6,55
години,
кінцевий
період
виведення
становить 15,34
години.
Особливі
групи
пацієнтів
Пацієнти
літнього
віку
Пацієнтам
літнього
віку з
порушеннями
функції
печінки та
нирок, у яких
підвищується
біодоступність,
необхідно
зменшувати дозу
мельдонію.
Порушення
функції
нирок
Пацієнтам
з
порушеннями
функції
нирок, у яких
підвищується
біодоступність,
необхідно
зменшити
дозу
мельдонію.
Існує взаємодія
ниркової
реабсорбції
мельдонію
або його
метаболітів
(наприклад,
3-гідроксимельдонію)
та карнитину,
в результаті
якої збільшується
нирковий
кліренс
карнитину.
Відсутній
прямий вплив
мельдонію,
ГББ та комбінації
мельдонія/ГББ
на
ренин-ангіотензин-альдостеронову
систему.
Порушення
функції
печінки
Пацієнтам
з
порушеннями
функції
печінки, у
яких
підвищується
біодоступність,
необхідно
зменшити
дозу
мельдонію.
При дослідженнях
токсичності
на щурах при
застосуванні
мельдонію в
дозі більше 100
мг/кг встановлено
забарвлення
печінки у
жовтий колір та
денатурація
жирів. При
гістопатологічних
дослідженнях
на тваринах
після застосування
великих доз
мельдонію (400
мг/кг та 1600
мг/кг) встановлено
накопичення
ліпідів у
клітинах печінки.
Зміни
показників
функції
печінки у людей
після
застосування
великих доз 400-800
мг не
спостерігалося.
Не можна
виключити
можливу
інфільтрацію
жирів у
клітини
печінки.
Клінічні
характеристики.
Показання.
У
комплексній
терапії
наступних
захворювань:
-
захворювання
серця та
судинної
системи: стабільна
стенокардія
навантаження,
хронічна
серцева
недостатність
(NYHA I-IIІ
функціональний
клас),
кардіоміопатія,
функціональні
порушення
діяльності
серця та
судинної
системи;
- гострі
та хронічні
ішемічні
порушення мозкового
кровообігу;
-
знижена
працездатність,
фізичне та
психоемоційне
перенапруження;
- у
період
одужання
після
цереброваскулярних
порушень,
травм голови
та
енцефаліту.
Протипоказання.
-
Підвищена
чутливість
до мельдонію
та/або до
будь-якої з
допоміжних
речовин
препарату;
-
підвищення
внутрішньочерепного
тиску (при
порушенні
венозного
відтоку,
внутрішньочерепних
пухлинах);
-
тяжка
печінкова
та/або ниркова
недостатність
(немає
достатніх
даних про
безпеку
застосування).
Взаємодія
з іншими
лікарськими
засобами та
інші види
взаємодій.
Мельдоній
можна
застосовувати
разом із нітратами
пролонгованої
дії та іншими
антиангінальними
засобами
(стабільна
стенокардія
навантаження),
серцевими
глікозидами
та діуретичними
препаратами
(серцева
недостатність).
Також його
можна
комбінувати
з антикоагулянтами,
антиагрегантами,
антиаритмічними
засобами та
іншими
препаратами,
що
покращують
мікроциркуляцію.
Мельдоній
може підсилювати
дію
препаратів,
які містять
гліцерил тринітрат,
ніфедипін,
бета-адреноблокатори,
інші
гіпотензивні
засоби та
периферичні вазодилататори.
У
результаті
одночасного
застосування
препаратів
заліза і
мельдонію у
пацієнтів з
анемією,
спричиненою
дефіцитом
заліза,
покращувався
склад жирних
кислот в
еритроцитах.
При
застосуванні
мельдонію в
комбінації з
оротовою
кислотою для
усунення
пошкоджень,
спричинених
ішемією/реперфузією,
спостерігається
додатковий
фармакологічний
ефект.
Мельдоній
допомагає
усунути патологічні
зміни серця,
спричинені
азидотимідином
(АЗТ), та
опосередковано
впливає на
реакції
окисного
стресу,
спричинені
АЗТ, які
приводять до
дисфункції
метохондрій.
Застосування
мельдонію в
комбінації з
азидотимідином
або іншими
препаратами для
лікування
СНІДу має
позитивний
вплив при
лікуванні
набутого
імунодефіциту
(СНІД).
У тесті
втрати
рефлексу
рівноваги,
спричиненої
етанолом,
мельдоній
зменшував
тривалість
сну. Під час
судом,
спричинених
пентилентетразолом,
встановлено
виражену протисудомну
дію мельдонію.
У свою чергу,
при
застосуванні
перед
терапією
мельдонієм
альфа2-адреноблокатора
йохімбіну в дозі 2
мг/кг та інгібітору
синтази
оксиду азоту
(СОА)
N-(G)-нітро-L-аргінину
в дозі 10 мг/кг,
повністю
блокується протисудомна
дія
мельдонію.
Передозування
мельдонію
може
посилити
кардіотоксичність,
спричинену
циклофосфамідом.
Дефіцит
карнітину,
який
утворюється
при застосуванні
мельдонію,
може
посилити кардіотоксичність,
спричинену
іфосфамідом.
Мельдоній
має захисну
дію у випадку
кардіотоксичності,
спричиненої
індінавіром,
та
нейротоксичну
дію, спричинену
ефавірензом.
Не
застосовувати
разом з
іншими
препаратами,
що містять
мельдоній,
оскільки
може збільшитися
ризик
виникнення
побічних реакцій.
Особливості
застосування.
Пацієнтам
із
порушеннями
функцій печінки
та/або нирок
легкого або
середнього ступеня
в анамнезі
при
застосуванні
препарату
необхідно
дотримуватися
обережності
(слід
проводити
контроль
функцій
печінки
та/або нирок).
Багаторічний
досвід лікування
гострого
інфаркту
міокарда та
нестабільної
стенокардії у
кардіологічних
відділеннях
показує, що мельдоній
не є
препаратом
першого ряду
при гострому
коронарному
синдромі.
Застосування
у період
вагітності
або годування
груддю.
Вагітність.
Для
оцінки
впливу
мельдонію на
вагітність,
розвиток
ембріона/плода,
пологи та
післяпологовий
розвиток
досліджень
на тваринах
недостатньо.
Потенційний
ризик для
людей
невідомий,
тому мельдоній
у період
вагітності
протипоказаний.
Годування
груддю.
Доступні
дані на
тваринах
свідчать про
проникнення
мельдонію у
молоко матері.
Невідомо, чи
проникає
мельдоній у
грудне молоко
людини. Не
можна
виключити
ризик для
новонароджених/немовлят,
тому в період
годування
груддю
мельдоній
протипоказаний.
Здатність
впливати на
швидкість
реакції при
керуванні
автотранспортом
або іншими механізмами.
Досліджень
для оцінки
впливу на
здатність
керувати
транспортом
та
обслуговувати
механізми не
проводили.
Спосіб
застосування
та дози.
Застосовувати
внутрішньовенно.
У зв’язку з
можливим
збуджувальним
ефектом
препарат
рекомендується
застосовувати
в першій
половині дня.
Дорослі
Захворювання
серця та
судинної
системи; порушення
мозкового
кровообігу
Доза
становить 500-1000
мг (5-10 мл) на
добу, дозу
вводити за 1 раз
або
розподіляючи
її на 2 дози.
Максимальна
добова доза
становить 1000
мг.
Знижена
працездатність,
фізичне і
психоемоційне
перенапруження
та період
одужання
після цереброваскулярних
порушень,
травм голови та
енцефаліту
Доза
становить 500
мг (5 мл) на добу.
Максимальна добова
доза
становить 500
мг.
Тривалість
курсу
лікування ‒ 4-6
тижнів. Курс
лікування
можливо
повторити 2-3
рази на рік.
Пацієнти
літнього
віку
Пацієнтам
літнього
віку з
порушеннями
функцій
печінки
та/або нирок
можливе
зменшення
дози
мельдонію.
Пацієнти з
порушеннями
функцій
нирок
Оскільки
препарат
виводиться
організмом
через нирки,
пацієнтам з
порушеннями
функцій нирок
від легкого
до
середнього
ступеня слід
застосовувати
меншу дозу
мельдонію.
Пацієнти
з
порушеннями
функцій
печінки
Пацієнтам
з
порушеннями
функцій
печінки від
легкого до
середнього
ступеня слід
застосовувати
меншу дозу
мельдонію.
Діти.
Відсутні
дані про
безпеку та
ефективність
застосування
мельдонію
дітям, тому
застосування
мельдонію
цій категорії
пацієнтів
протипоказане.
Передозування.
Не
повідомлялося
про випадки
передозування
мельдонію.
Препарат
малотоксичний
та не
спричиняє
загрозливих
побічних ефектів.
При
зниженому
артеріальному
тиску можливі
головні болі,
запаморочення,
тахікардія,
загальна
слабкість.
Лікування
симптоматичне.
У разі
тяжкого
передозування
необхідно контролювати
функції
печінки та
нирок.
Гемодіаліз
не має
суттєвого
значення при передозуванні
мельдонію у
зв’язку з
вираженим
зв’язуванням
з білками
крові.
Побічні
реакції.
З
боку імунної
системи: алергічні
реакції;
підвищена
чутливість,
включаючи
алергічний
дерматит;
кропив’янка;
ангіоневротичний
набряк;
анафілактичні
реакції аж до
шоку.
З
боку психіки:
збудження,
почуття
страху, нав’язливі
думки,
порушення
сну.
З
боку
нервової
системи:
головний
біль,
парестезії,
тремор,
гіпестезія,
шум у вухах,
вертиго,
запаморочення,
порушення
ходи,
переднепритомний
стан,
непритомність.
З
боку серця: зміна
ритму серця,
серцебиття, тахікардія/синусова
тахікардія,
фібриляція передсердь,
аритмія,
відчуття
дискомфорту у
грудях/біль у
грудях.
З
боку
судинної
системи: підвищення/зниження
артеріального
тиску, гіпертензивний
криз,
гіперемія,
блідість.
З
боку органів
дихання,
грудної
клітини та середостіння:
інфекції
дихальних
шляхів,
запалення у
горлі,
кашель,
диспное,
апное.
З
боку
шлунково-кишкового
тракту:
диспепсія,
дисгевзія
(металевий
присмак у роті),
втрата апетиту,
нудота,
блювання,
метеоризм, діарея,
біль у
животі,
сухість у
роті або гіперсалівація.
З
боку шкіри та
підшкірної
тканини:
висипання,
загальні/макульозні/папульозні
висипання,
свербіж.
З
боку
скелетно-м’язової
системи та
сполучної
тканини: біль у спині,
м’язова
слабкість, м’язові
спазми.
З
боку нирок та
сечовивідної
системи: поллакіурія.
Загальні
порушення та
реакції у
місці
введення: озноб,
астенія,
набряк,
набряк
обличча, набряк
ніг, відчуття
жару,
відчуття
холоду, холодний
піт, реакції
у місці введення,
включаючи
біль у місці
введення.
Дослідження: дисліпідемія,
підвищення
рівня
С-реактивного
білка,
відхилення в
електрокардіограмі
(ЕКГ),
прискорення
роботи серця,
еозинофілія.
Термін
придатності. 2
роки.
Не
застосовувати
препарат
після
закінчення
терміну
придатності,
зазначеного
на упаковці.
Умови
зберігання.
Зберігати в
оригінальній
упаковці при
температурі
не вище 25 оС. Не
заморожувати.
Зберігати у
недоступному
для дітей
місці.
Упаковка.
По
5 мл в ампулі. По
10 ампул у
пачці.
По
5 мл в ампулі. По
5 ампул у
блістері. По 2
блістери у пачці.
Категорія
відпуску.
За рецептом.
Виробник.
ПАТ
«Фармак».
Місцезнаходження
виробника та
його адреса місця
провадження
діяльності.
Україна,
ВАЗОПРО®
(VASOPRO®)
Состав:
действующее
вещество:
мельдоний;
1 мл
раствора
содержит
мельдония
(метоната) 100 мг;
вспомогательное
вещество:
вода для
инъекций.
Лекарственная
форма. Раствор
для инъекций.
Основные
физико-химические
свойства: прозрачная
бесцветная
жидкость.
Фармакотерапевтичеcкая
группа. Кардиологические
препараты. Код
АТХ С01Е В22.
Фармакологические
свойства.
Фармакодинамика.
Мельдоний
–
предшественник
карнитина, структурный
аналог
гамма-бутиробетаина
(ГББ), у
которого
один атом
углерода
замещен на
атом азота.
Его влияние
на организм
можно
объяснить
двояко.
1. Влияние
на биосинтез
карнитина.
Мельдоний,
обратимо
ингибируя
гамма-бутиробетаингидроксилазу,
снижает
биосинтез
карнитина и
поэтому
препятствует
транспортировке
длинноцепочечных
жирных
кислот через
оболочки клеток,
таким образом
препятствуя
накоплению в
клетках
сильного
детергента ‒
активированных
форм
неокисленных
жирных
кислот. Таким
образом, предупреждается
повреждение
клеточных
мембран.
При уменьшении
концентрации
карнитина в условиях
ишемии задерживается
бета-оксидация
жирных
кислот и
оптимизируется
потребление кислорода
в клетках,
стимулируется
окисление
глюкозы и восстанавливается
транспортировка
АТФ от мест его
биосинтеза (митохондрии)
до мест потребления
(цитозоль). По
сути, клетки обеспечиваются
питательными
веществами и
кислородом, а
также оптимизируется
потребление этих
веществ.
В свою очередь,
при увеличении
биосинтеза предшественника
карнитина, то
есть ГББ,
активизируется
NO-синтетаза, в
результате чего
улучшаются
реологические
свойства
крови и уменьшается
периферическое
сопротивление
сосудов.
При уменьшении
концентрации
мельдония биосинтез
карнитина опять
усиливается и
в клетках
постепенно увеличивается
количество
жирных
кислот.
Считается,
что основой эффективности
действия
мельдония является
повышение
толерантности
к клеточной
нагрузке (при
изменении количества
жирных
кислот).
2. Функция
медиатора в гипотетической
ГББ-ергической
системе.
Выдвинута
гипотеза о том,
что в организме
существует
система
передачи
нейрональных
сигналов –
ГББ-ергическая
система, которая
обеспечивает
передачу
нервного импульса
между клетками.
Медиатором этой
системы является
последний
предшественник
карнитина –
ГББ-эфир. В
результате действия
ГББ-эстеразы
медиатор отдает
клетке электрон,
таким образом
перенося электрический
импульс, превращается
в ГББ. Далее гидролизированная
форма ГББ
активно
транспортируется
в печень, почки
и яичники, где
превращается
в карнитин. В
соматических
клетках в ответ
на раздражение
опять синтезируются
новые
молекулы ГББ,
обеспечивая распространение
сигнала.
При уменьшении
концентрации
карнитина
стимулируется
синтез ГББ, в
результате чего
увеличивается
концентрация
эфира ГББ.
Мельдоний,
как указано
ранее, является
структурным
аналогом ГББ и
может выполнять
функции «медиатора».
В противовес этому
ГББ-гидроксилаза
«не узнает»
мельдоний, поэтому
концентрация
карнитина не увеличивается,
а уменьшается.
Таким образом
мельдоний,
заменяя «медиатор»
и способствуя
приросту
концентрации
ГББ, приводит
к развитию соответствующей
реакции
организма. В
результате растет
общая
метаболическая
активность
также в
других
системах,
например, в
центральной
нервной
системе (ЦНС).
Влияние
на сердечно-сосудистую
систему.
В
исследованиях
на животных установлено,
что мельдоний
позитивно
влияет на сократительную
активность
миокарда, ему
присуще миокардиопротекторное
действие (в
т.ч. против
катехоламинов
и алкоголя), он
способен
предупредить
нарушения
ритма сердца,
уменьшить
зону инфаркта
миокарда.
Ишемическая
болезнь сердца
(стабильная
стенокардия
нагрузки).
Анализ клинических
данных о
курсовом
применении
мельдония
при лечении стабильной
стенокардии
нагрузки
показал, что
препарат уменьшает
частоту и интенсивность
приступов стенокардии,
а также количество
применяемого
глицерил тринитрата.
Препарат
проявляет выраженное
антиаритмическое
действие у больных
с ишемической
болезнью сердца
(ИБС) и желедочковыми
экстрасистолами,
меньшее действие
наблюдается
у пациентов с
суправентрикулярными
экстрасистолами.
Особенно
важной
является
способность
препарата уменьшать
потребление
кислорода в состоянии
покоя, что считается
эффективным
критерием
антиангинальной
терапии ИБС.
Мельдоний
благоприятно
влияет на
атеросклеротические
процессы в
коронарных и
перефирических
сосудах, уменьшая
общий уровень
холестерина в
сыворотке
крови и индекс
атерогенности.
Хроническая
сердечная
недостаточность.
Во многих
клинических исследованиях
анализировалась
роль мельдония
при лечении
хронической
сердечной
недостаточности
в результате ИБС
и отмечена его
способность увеличивать
толерантность
к физической
нагрузке, а
также объему
выполненной
работы пациентами
с сердечной
недостаточностью.
Проверена
эффективность
мельдония в
случае сердечной
недостаточности
NYHA I-III функционального
класса средней
степени тяжести.
Под влиянием
терапии
мельдонием 59-78 %
пациентов, у которых
вначале была
диагностирована
сердечная
недостаточность
ІІ
функционального
класса, были
включены в
группу І
функционального
класса. Установлено,
что применение
мельдония
улучшает инотропную
функцию миокарда
и увеличивает
толерантность
к физической
нагрузке, улучшает
качество жизни
пациентов, не
вызывая тяжелых
побочных эффектов.
В случае
тяжелой сердечной
недостаточности
мельдоний
необходимо применять
в комбинации с
другими
традиционными
средствами
терапии сердечной
недостаточности.
Влияние
на ЦНС.
В экспериментах
на животных установлено
антигипоксическое
действие
мельдония и действие
на мозговое
кровообращение.
Препарат
оптимизирует
перераспределение
объема мозгового
кровообращения
в пользу ишемических
очагов, повышает
прочность
нейронов в условиях
гипоксии.
Препарату
свойственно
стимулирующее
действие на
ЦНС – повышение
двигательной
активности и
физической выносливости,
стимуляция
поведенческих
реакций, а
также
антистрессовое
действие –
стимуляция
симпатоадреналовой
системы,
накопление
катехоламинов
в головном
мозге и надпочечниках,
защита внутренних
органов от изменений,
вызванных
стрессом.
Эффективность
при неврологических
заболеваниях.
Доказано,
что мельдоний
является эффективным
средством в
комплексной
терапии острых
и хронических
нарушений
мозгового
кровообращения
(ишемический инсульт,
хроническая
недостаточность
мозгового
кровообращения).
Мельдоний
нормализует
тонус и сопротивляемость
капилляров и
артериол головного
мозга, восстанавливает
их реактивность.
Изучено
влияние
мельдония на
процесс реабилитации
пациентов с
нарушениями
неврологического
характера (после
перенесенных
заболеваний
кровеносных сосудов
головного
мозга, операций
на головном
мозге, травм, перенесенного
клещевого энцефалита).
Результаты
проверки
терапевтической
активности
мельдония свидетельствуют
о его дозозависимом
позитивном действии
на физическую
выносливость
и восстановление
функциональной
независимости
в период выздоровления.
При
анализе изменений
отдельных и
суммарных интеллектуальных
функций после
применения
препарата установлено
позитивное действие
на восстановительный
процесс интеллектуальных
функций в период
выздоровления.
Установлено,
что мельдоний
улучшает
реконвалесцентное
качество жизни
(главным образом
за счет обновления
физической
функции
организма), к тому
же, он устраняет
психологические
нарушения.
Мельдонию
присуще
позитивное
влияние на
функцию нервной
системы уменьшать
нарушения у
пациентов с
неврологическим
дефицитом в период
выздоровления.
Улучшается
общее
неврологическое
состояние
пациентов (уменьшение
повреждения
нервов
головного
мозга и
патологии
рефлексов,
регрессия
парезов, улучшение
координации движений
и вегетативных
функций).
Фармакокинетика.
Фармакокинетику
изучали у
здоровых
добровольцев
при применении
мельдония
внутривенно и
перорально.
Всасывание
Биодоступность
составляет 100 %.
Максимальная
концентрация
в плазме крови
(Сmax) достигается
сразу же после
введения. После
внутривенного
введения многократных
доз Сmax достигает
25,5±3,63 мкг/мл.
При
внутривенном
введении
площадь под
кривой
концентрация-время
(AUC) после
разового и
повторного
введения доз
мельдония отличается,
что свидетельствует
о возможном
накоплении
мельдония в
плазме крови.
Распределение
Мельдоний
из кровотока быстро
распределяется
в тканях с высокой
сердечной афинностью.
Мельдоний и
его метаболиты
частично
проходят через
плацентарный
барьер. В
исследованиях
на животных установлено,
что мельдоний
проникает в
молоко матери.
Биотрансформация
В
исследованиях
метаболизма
на экспериментальных
животных установлено,
что мельдоний
главным образом
метаболизируется
в печени.
Выведение
В выведении
мельдония и его
метаболитов из
организма имеет
значение
ренальная экскреция.
После
разового
внутривенного
применения
доз мельдония
в 250 мг, 500 мг и 1000 мг полупериод
раннего выведения
мельдония составляет
5,56-6,55 часа, конечный
период выведения
составляет 15,34 часа.
Особые
группы пациентов
Пациенты
пожилого
возраста
Пациентам
пожилого
возраста с нарушениями
функции печени
и почек, у которых
повышается биодоступность,
необходимо уменьшать
дозу мельдония.
Нарушения
функции почек
Пациентам
с нарушениями
функции почек,
у которых повышается
биодоступность,
необходимо уменьшить
дозу мельдония.
Существует
взаимодействие
почечной
реабсорбции
мельдония или
его метаболитов
(например, 3-гидроксимельдония)
и карнитина,
в результате которой
увеличивается
почечный клиренс
карнитина. Отсутствует
прямое влияние
мельдония,
ГББ и комбинации
мельдония/ГББ
на ренин-ангиотензин-альдостероновую
систему.
Нарушения
функции печени
Пациентам
с нарушениями
функции печени,
у которых повышается
биодоступность,
необходимо уменьшить
дозу мельдония.
При исследованиях
токсичности
на крысах при
применении
мельдония в
дозе более 100
мг/кг установлено
окрашивание
печени в желтый
цвет и
денатурация
жиров. При гистопатологических
исследованиях
на животных после
применения больших
доз мельдония
(400 мг/кг и 1600 мг/кг) установлено
накопление липидов
в клетках печени.
Изменения
показателей
функции печени
у людей после
применения больших
доз 400-800 мг не наблюдалось.
Нельзя исключить
возможную
инфильтрацию
жиров в клетки
печени.
Клинические
характеристики.
Показания.
В
комплексной
терапии следующих
заболеваний:
- заболевания
сердца и
сосудистой
системы:
стабильная стенокардия
нагрузки,
хроническая
сердечная
недостаточность
(NYHA I-III
функциональный
класс),
кардиомиопатия,
функциональные
нарушения
деятельности
сердца и
сосудистой
системы;
- острые
и
хронические ишемические
нарушения
мозгового
кровообращения;
- сниженная
трудоспособность,
физическое и
психоэмоциональное
перенапряжение;
- в
период
выздоровления
после
цереброваскулярных
нарушений,
травм головы
и энцефалита.
Противопоказания.
- Повышенная
чувствительность
к мельдонию
и/или к какому-либо
из
вспомогательных
веществ
препарата;
- повышение
внутричерепного
давления (при
нарушении
венозного
оттока,
внутричерепных
опухолях);
- тяжелая
печеночная
и/или
почечная
недостаточность
(нет
достаточных
данных о
безопасности
применения).
Взаимодействие
с другими
лекарственными
средствами и
другие виды
взаимодействий.
Мельдоний можно применять
вместе с нитратами
пролонгированного
действия и другими
антиангинальными средствами (стабильная
стенокардия напряжения), сердечными гликозидами
и диуретическими
препаратами
(сердечная
недостаточность).
Также его
можно
комбинировать с
антикоагулянтами,
антиагрегантами,
антиаритмическими средствами и другими
препаратами, улучшающими микроциркуляцию.
Мельдоний
может усиливать
действие
препаратов, содержащих
глицерил
тринитрат, нифедипин,
бета-адреноблокаторы, другие гипотензивные средства и
периферические вазодилататоры.
В
результате одновременного
применения
препаратов железа и
мельдония у пациентов
с анемией, вызванной дефицитом железа,
улучшался состав жирных кислот
в эритроцитах.
При применении
мельдония в комбинации с
оротовой
кислотой
для устранения повреждений, вызванных ишемией/реперфузией, наблюдается дополнительный
фармакологический эффект.
Мельдоний
помогает
устранить
патологические изменения
сердца, вызванные
азидотимидином
(АЗТ), и
опосредованно влияет на
реакции
окислительного
стресса,
вызванные АЗТ, которые
приводят к
дисфункции
метохондрий. Применение
мельдония в
комбинации с
азидотимидином
или другими
препаратами
для лечения СПИДа имеет
позитивное влияние при лечении приобретенного иммунодефицита
(СПИД).
В
тесте потери
рефлекса
равновесия, вызванной этанолом,
мельдоний
уменьшал длительность сна.
Во
время
судорог, вызванных
пентилентетразолом,
установлено выраженное противосудорожное действие мельдония. В свою очередь,
при применении
перед терапией
мельдонием
альфа2-адреноблокатора
йохимбина в дозе 2
мг/кг и ингибитора синтазы оксида азота (СОА) N-(G)-нитро-L-аргинина в
дозе 10
мг/кг, полностью
блокируется
противосудорожное действие
мельдония.
Передозировка
мельдония может усилить кардиотоксичность, вызванную
циклофосфамидом.
Дефицит
карнитина, который образуется при применении
мельдония, может усилить кардиотоксичность, вызванную ифосфамидом.
Мельдоний имеет защитное действие в случае кардиотоксичности, вызванной индинавиром, и
нейротоксическое действие, вызванное эфавирензом.
Не применять
вместе
с другими
препаратами, содержащими
мельдоний,
поскольку
может
увеличиваться
риск возникновения
побочных
реакций.
Особенности
применения.
Пациентам
с нарушениями
функции
печени и/или
почек легкой
или средней
степени в
анамнезе при
применении
препарата
необходимо
придерживаться
осторожности
(следует
проводить
контроль
функции
печени и/или
почек).
Многолетний
опыт лечения
острого
инфаркта
миокарда и
нестабильной
стенокардии
в
кардиологических
отделениях
показывает,
что
мельдоний не
является
препаратом
первого ряда
при остром
коронарном
синдроме.
Применение
в период
беременности
или кормления
грудью.
Беременность.
Для
оценки
влияния мельдония на беременность, развитие эмбриона/плода,
роды и послеродовое развитие исследований на животных недостаточно.
Потенциальный риск для людей
неизвестен, поэтому
мельдоний в
период беременности
протипоказан.
Кормление
грудью.
Доступные
данные на животных свидетельствуют о проникновении
мельдония в молоко
матери. Неизвестно, проникает ли мельдоний в
грудное молоко человека. Нельзя исключить риск
для новорожденных/младенцев, поэтому в
период кормления грудью мельдоний
противопоказан.
Способность
влиять на скорость
реакции при
управлении
автотранспортом или другими механизмами.
Исследований
для оценки
влияния на
способность
управлять
транспортом
и обслуживать
механизмы не
проводили.
Способ применения и дозы.
Применять
внутривенно.
В связи с возможным возбуждающим
эффектом препарат
рекомендуется
применять в
первой
половине дня.
Взрослые
Заболевания сердца и сосудистой системы; нарушения
мозгового
кровообращения
Доза составляет 500-1000
мг (5-10 мл) в
сутки, дозу
вводить за 1
раз или разделив
ее на 2
дозы.
Максимальная суточная
доза составляет 1000 мг.
Сниженная трудоспособность, физическое и психоэмоциональное
перенапряжение и
период выздоровления после
цереброваскулярных нарушений,
травм головы и энцефалита
Доза составляет 500
мг (5 мл) в
сутки.
Максимальная суточная
доза составляет 500 мг.
Длительность
курса лечения
‒
4-6 недель. Курс
лечения можно
повторять 2-3
раза в год.
Пациенты пожилого возраста
Пациентам
пожилого возраста с нарушениями
функций печени и/или почек возможно уменьшение дозы
мельдония.
Пациенты с нарушениями
функций почек
Поскольку
препарат выводится
организмом
через почки,
пациентам с нарушениями
функций
почек от
легкой до
средней степени следует применять меньшую
дозу мельдония.
Пациенты с нарушениями
функций печени
Пациентам
с нарушениями
функций печени от
легкой до
средней степени следует применять меньшую
дозу мельдония.
Дети.
Отсутствуют
данные о
безопасности
и эффективности
применения
мельдония
детям, поэтому применение
препарата этой
категории пациентов
протипоказано.
Передозировка.
Не
сообщалось о
случаях
передозировки
мельдония.
Препарат
малотоксичный
и не вызывает
угрожающих
побочных
эффектов.
При
сниженном
артериальном
давлении возможны
головные
боли,
головокружение,
тахикардия,
общая
слабость.
Лечение
симптоматическое.
В случае
тяжелой
передозировки
необходимо
контролировать
функции
печени и
почек.
Гемодиализ
не имеет
существенного
значения при
передозировке
мельдония в
связи с выраженным
связыванием
с белками
крови.
Побочные
реакции.
Со
стороны иммунной системы: аллергические реакции; повышенная чувствительность,
включая
аллергический
дерматит; крапивница;
ангионевротический отек; анафилактические реакции вплоть до шока.
Со
стороны психики: возбуждение,
чувство
страха,
навязчивые
мысли,
нарушение сна.
Со
стороны нервной
системы: головная боль,
парестезии, тремор,
гипестезия, шум в ушах,
вертиго, головокружение, нарушение походки, предобморочное
состояние, потеря
сознания.
Со
стороны
сердца: изменение ритма сердца, сердцебиение,
тахикардия/синусовая тахикардия, фибрилляция
предсердий, аритмия, ощущение
дискомфорта в
груди/боль в
груди.
Со
стороны сосудистой
системы: повышение/снижение артериального давления, гипертензивный криз, гиперемия,
бледность.
Со
стороны органов дыхания, грудной клетки и
средостения:
инфекции дыхательных путей, воспаление горла, кашель,
диспноэ,
апноэ.
Со
стороны желудочно-кишечного
тракта: диспепсия,
дисгевзия
(металлический привкус во
рту), потеря аппетита, тошнота, рвота,
метеоризм, диарея, боль в
животе,
сухость во рту или гиперсаливация.
Со
стороны кожи и подкожной ткани: сыпь, общая/макулезная/папулезная
сыпь, зуд.
Со
стороны скелетно-мышечной
системы и соединительной
ткани: боль в
спине, мышечная
слабость, мышечные
спазмы.
Со
стороны почек
и мочевыделительной
системы: поллакиурия.
Общие нарушения и
реакции
в месте введения: озноб,
астения,
отек, отек лица, отек ног,
ощущение жара, ощущение холода, холодный пот,
реакции в месте введения, включая боль
в месте введения.
Исследования: дислипидемия, повышение
уровня
С-реактивного
белка,
отклонения в
электрокардиограмме (ЭКГ),
ускорение работы сердца, эозинофилия.
Срок
годности. 2 года.
Не
применять
препарат
после
окончания срока
годности,
указанного
на упаковке.
Условия
хранения.
Хранить
в оригинальной
упаковке при
температуре
не выше 25 оС. Не
замораживать.
Хранить
в
недоступном
для детей
месте.
Упаковка.
По 5 мл
в ампуле. По 10
ампул в
пачке.
По 5 мл
в ампуле. По 5
ампул в
блистере. По 2
блистера в
пачке.
Категория
отпуска. По
рецепту.
Производитель.
ПАО
«Фармак».
Местонахождение
производителя
и его адрес
места
осуществления
деятельности.
Украина,